Динаміка клінічних ознак гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на фоні комплексного лікування із використанням препарату мелатонін

Abstract

Вступ. У хворих після холецистектомії (ХЕ) часто визначається патологічний дуоденогастральний рефлюкс (ДГР). Факторами ризику розвитку ДГР є дуоденальна дисмоторика. Частою причиною ДГР стає дуоденостаз і пов’язана з ним дуоденальна гіпертензія. Це пояснює високу частоту розвитку ДГР і дуоденогастроезофагеального рефлюксу після ХЕ. Через втрату скорочувальної функції жовчного міхура порушується гастродуоденальна моторика. Отже, для ХЕ характерні гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР), ДГР і навіть дуоденогастроезофагеальний рефлюкс [1]. Патогенез розвитку гастроезофагеальної хвороби (ГЕРХ) на сьогодні пов’язують із функціональною недостатністю нижнього стравохідного сфінктера, причиною якої є низка факторів. Але на сьогодні є важливим розглядати проблему розвитку ГЕРХ у комплексному розумінні проблем клапанного апарату верхнього відділу шлунково-кишкового тракту [2, 3]. Вивчення ефективних методів лікування ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, в тому числі і ГЕРХ у хворих після ХЕ є важливою задачею сучасної гастроентерології.