Семіотичні характеристики дескрипцій одягу в англомовному дискурсі

Abstract

У статті охарактеризовано семіотичні ознаки дескрипцій одягу на базі англомовного дискурсу. Окреслена проблема дослідження та її зв’язок із завданням у напрямку перспективного лексико-семантичного дослідження дескрипцій одягу в англомовному дискурсі. Розглянуто фундаментальні та сучасні дослідження лінгвістів семіотичних систем, зокрема у лінгвістиці. У статті надані визначення понять «семіології» та «семіотики», а також окреслено структурну організацію двох основних систем комунікативного процесу – системи знаків вербального характеру та системи знаків невербального характеру. За походженням слово «семіотика» має перекдад з грецької: «semeion» – знак, ознака, «semeiotos» – позначений. Семіотика являє собою науку, яка зосереджується на дослідженні властивостей знаків і знакових систем і відносить природні та штучні мови до певних знакових систем. Виходячи з цього, різні системи знаків можуть виконувати функцію передачі змісту повідомлення. Розглянуто дискурс як мовленнєво-розумову діяльність між суб’єктами комунікації в певній ситуації. У статті окреслено основні групи невербальних компонентів комунікації та, у результаті, виявлено оптичну або надвербальну групу невербальних комунікативних засобів, до якої відносяться дескрипції одягу. Визначено перспективи розгляду надвербальних комунікативних компонентів, зокрема одягу, у випадках співвіднесення із певними етикетними соціальними та культурними нормами поведінки. У результаті, формується підґрунтя для розробки стратегій комунікації для встановлення успішного процесу спілкування. Прагматичний модус надвербальних засобів спілкування полягає в успішній передачі категорій, визначених певним суспільством та культурою, наприклад віку, статті, національної приналежності тощо. Одяг сприяє адаптації комуніканта в певному діловому середовищі і допомагає підкреслити його окрему особистість. Відносини учасників комінікації, їх ставлення предмета та ситуації спілкування також можуть значно регулюватися невербальним контекстом, який у тому числі представлений одягом співрозмовників. У цьому явищі відіграється прагматика надвербальних компонентів комунікації. Досліджено на прикладі прагматичний прояв конвенційності семіотичних ознак надвербальних комунікативних компонентів на прикладі дрес-коду.

The article characterizes the semiotic signs of the clothes descriptions on the basis of English discourse. The problem of tracking these connections with the task of a directly promising lexical-semantic study of the word descriptions in English discourse is described. Fundamental and current research of linguists of semiotic systems in linguistics is reviewed. The article aims to give a term of “semiology” and “semiotics”, and also christened the structural organization of two main systems of the communicative process – a system of signs of a verbal nature and a system of signs of a non-verbal nature. The origin of the word “semiotics” comes from the Greek: “semeion” – sign, sign, “semeiotos” – marked. Semiotics is a science that focuses on the study of the signs and sign systems and relates natural and artificial languages to certain sign systems. Based on this, different systems of signs can perform the function of conveying the content of the message. The discourse is examined as a mental-rational activity between the subjects of communication in a singing situation. The article names the main groups of nonverbal components of communication and, as a result, reveals an optical or supraverbal group of nonverbal communication features, which is reflected in the clothes descriptions. The prospects of considering supraverbal communicative components, in particular clothes, in cases of correlation with certain etiquette social and cultural norms of behavior are determined. As a result, a foundation is formed for the development of communication strategies to establish a successful communication process. The pragmatic mode of supraverbal means of communication is the successful transfer of categories defined by a certain society and culture, such as age, article, nationality, etc. Clothing contributes to the adaptation of the communicator in a certain business environment and helps to emphasize his individual personality. The relationship of the participants of the communication, their attitude to the subject and the communication situation can also be significantly regulated by the non-verbal context, which is also represented by the clothes. In this phenomenon, the pragmatics of the supraverbal components of communication is played out. The pragmatic manifestation of the conventionality of semiotic signs of supraverbal communicative components is studied on the example of the dress code.