Прометей Срібної Землі. До 150-річчя від дня народження Августина Волошина. У боротьбі за рідну мову

Abstract

22 березня 1897 р. А. Волошин був висвячений і почав служити капеланом Цегольнянської Преображенської церкви в Ужгороді. Його релігійна діяльність припала на надзвичайно скрутний час для греко-католицької церкви в Закарпатті. Саме тоді почалась фанатична боротьба Еміла Меллеша, греко-католицького пароха в Будапешті, спрямована на обов’язкове запровадження угорської мови під час богослужінь. А. Волошину доводилося важко. Сили були явно не рівні. Можливо, саме тому сучасні дослідники по-різному трактують даний етап в діяльності А. Волошина. Професор М. Болдижар, наприклад, писав, що постать Волошина, «не однозначна та суперечлива, еволюція його поглядів дивує, у молодості він виконує замовлення угор ських властей на розробку мадяризації за кар патських русинів, а в 1939 р. кінчає кожний свій виступ гаслом «Слава Україні!». Відразу відзначимо, що така оцінка діяльності А. Волошина була б зрозуміла для часів тоталітаризму, коли президента Карпатської України вважали «запеклим українським буржуазним націоналістом», але для березня 1990 р. це виглядало, м’яко кажучи, досить заангажовано, а головне – не відповідало дійсності.