Розуміння обов’язку у світлі соціологічних концепцій права XX століття

Abstract

Стаття присвячена дослідженню категорії обов’язку у світлі соціологічних концепцій права ХХ століття (Л. Дюгі, Дж. Гурвіч, Н. Луман та Р. Паунд). У соціологічній юриспруденції право постає інструментом соціального контролю, який підтримується авторитетом держави, а цілі, на які воно спрямоване, і методи досягнення таких цілей, можуть бути розширені й удосконалені шляхом свідо- мих цілеспрямованих зусиль. Юриста-соціолога у першу чергу цікавить право з огляду можливості його використання як інструменту для служіння суспільству. У такий спосіб воно здобуває свою поси- лену функціональність, активно спрямовуючись на потреби суспільства. При цьому є явищем макси- мально динамічним і максимально інтегрованим у соціальну дійсність. Що ж стосується проблема- тики обов’язків у соціології права ХХ ст., автор зауважує, що вона представлена не широко. Попри це, на думку автора, для отримання повної картини вчення про обов’язок, розуміння його сутності та змістовних характеристик звернення до соціолого-правової позиції є необхідним для відслідкову- вання динаміки інтерпретації відповідного феномену, в тому числі з апеляцією до сьогодення. У цілому ж на основі проведеного дослідження автором констатується, що кожна з представлених концепцій соціолого-правової думки деякою мірою постає як самобутня й не схожа до інших, а тому складно вивести якісь чіткі орієнтири в розумінні категорії та явища обов’язку. Тим не менше, про- блематика обов’язків у соціологічних концепцій права ХХ століття пов’язана з їх сприйняттям як: важливої передумови для соціальної співпраці та соціального порядку (Л. Дюгі); обов’язкової сили соціального права, на якому ґрунтуються відносини колективної спільності «Ми» (Дж. Гурвіч); еле- мента правової комунікації та соціальних очікувань, завдяки чому забезпечується можливість прогно- зувати певну поведінку індивідів (Н. Луман); елемента відповідальності, пов’язаної з винним діянням (Р. Паунд). Обов’язок, таким чином, не просто отримує свій соціальний характер в якості атрибуту, але й вплітається, інтегрується у цілу складну систему суспільних взаємодій, співпраці та комунікації як необхідних передумов для соціальної гармонії та суспільного розвитку

The article is devoted to the study of the category of obligation in the light of sociological and legal concepts of the 20th century (L. Duguit, G. Gurvitch, N. Luhmann and R. Pound). In sociological jurisprudence, law appears as an instrument of social control, supported by the authority of the state, and the goals to which it is directed, and the methods of achieving such goals, can be expanded and improved through conscious purposeful efforts. A lawyer-sociologist is primarily interested in law in view of the possibility of its use as a tool for serving society. In this way, it acquires its enhanced functionality, actively addressing the needs of society. At the same time, it is a phenomenon that is maximally dynamic and maximally integrated into social reality. As for the problem of obligations in the sociology of law of the 20th century, the author notes that it is not widely presented. Despite this, in the opinion of the author, in order to obtain a complete picture of the doctrine of obligation, to understand its essence and meaningful characteristics, it is necessary to turn to the sociological and legal position to monitor the dynamics of the interpretation of the corresponding phenomenon, including with an appeal to the present. In general, on the basis of the research carried out by the author, it is stated that each of the presented concepts of sociological and legal thought to some extent appears as original and not similar to others, and therefore it is difficult to derive any clear guidelines in understanding the category and phenomenon of obligation. Nevertheless, the problematic of obligations in sociological concepts of law of the 20th century is related to their perception as: an important prerequisite for social cooperation and social order (L. Duguit); the binding force of social law, on which the relations of the collective community “We” are based (G. Gurvitch); an element of legal communication and social expectations, thanks to which it is possible to predict certain behavior of individuals (N. Luhmann); an element of responsibility associated with a guilty act (R. Pound). The obligation, thus, does not just acquire its social character as an attribute, but also interweaves and integrates into a whole complex system of social interactions, cooperation and communication as necessary prerequisites for social harmony and social development.