Certification of compliance with sustainable development standards in the agricultural sector (the example of Dinak)

Abstract

Implementing a new mechanism for controlling carbon dioxide emissions related to producing and importing products to EU countries may pose a significant challenge to Ukrainian agribusiness. The article aims to examine scientifically one of the sustainability measurement systems implemented in the EU and to assess its adaptability for the use by the agribusinesses in Ukraine in the view of current martial law as well as during post-war reconstruction. Such systems support enterprises in preparing sustainable development reports and help to reduce risks associated with the export of agricultural products. The object of the present study is the system of sustainability measurement of the German company Dinak. The Dinak system specializes in comprehensive assessment of sustainability indicators of agricultural operations and carries out certification for compliance with sustainable development standards. Therefore, the Dinak toolkit is relevant for Ukrainian agricultural enterprises. The article provides a detailed account of the structure of the indicators for assessing the sustainability of agricultural operations using the Dinak system. This allowed to identify the strengths and weaknesses of this system using SWOT analysis in combination with the methods of induction and deduction, comparison and logical generalization. Improved knowledge of sustainability assessment systems such as as Dinak is important for Ukrainian agribusiness. A wide range of indicators of this system, which covers environmental, economic and social aspects of agricultural activity, allows to get a comprehensive understanding of the enterprise's sustainability level. In addition, the certification process for compliance with sustainable development standards can serve as an additional incentive for agribusiness entities to implement environmentally friendly technologies and socially responsible practices.

Впровадження нового механізму контролю викидів вуглекислого газу, які пов’язані з виробництвом та імпортом продукції в країни ЄС, є серйозним викликом для українського агробізнесу. Крім того, впровадження українськими аграрними підприємствами практик вимірювання сталого розвитку є важливим індикатором для інвесторів та міжнародних партнерів в контексті післявоєнної відбудови аграрного сектора. Метою дослідження є науково-обґрунтована експертиза однієї з систем вимірювання сталого розвитку, впроваджуваних у ЄС, та оцінка її можливостей для використання агробізнесом України у період воєнного стану та післявоєнної відбудови. Без використання таких систем підготовка звітності сталого розвитку ускладнюється, що, в свою чергу, створює ризики для експорту аграрної продукції у близькому майбутньому. Методологічною основою дослідження є SWOT аналіз в поєднанні з методами індукції та дедукції, порівняння та логічного узагальнення. Об’єктом дослідження є система вимірювання сталого розвитку німецької компанії Dinak. Розкрито вплив виробництва та споживання на навколишнє середовище, що обумовлює необхідність вимірювання та контролю еколого-економічних аспектів аграрного виробництва. Компанія Dinak не лише спеціалізується на комплексній оцінці показників стійкості сільськогосподарських операцій, але й проводить сертифікацію на відповідність сталому розвитку. Завдяки цьому інструментарій Dinak є актуальним для українських аграрних підприємств. У статті детально описано етапи та структуру показників оцінки стійкості сільськогосподарських операцій за допомогою системи Dinak, що дозволило авторам виявити сильні та слабкі сторони цієї системи. Доведено, що досвід функціонування таких систем оцінки сталого розвитку, як Dinak, має велике значення для українського агробізнесу. Широкий спектр показників цієї системи, який охоплює екологічні, економічні та соціальні аспекти сільськогосподарської діяльності, дозволяє отримати комплексне розуміння рівня сталого розвитку підприємства. Крім того, процес сертифікації на предмет відповідності стандартам сталого розвитку може слугувати додатковим стимулом для суб’єктів агробізнесу впроваджувати екологічно чисті технології та соціально відповідальні практики.