Ефективність лікування загострення бронхіальної астми фізичної напруги у дітей шкільного віку з урахуванням генетичних маркерів

Abstract

З метою оцінки ефективності полегшувальної терапїї у дітей шкільного віку, хворих на бронхіальну астму фізичної напруги (БАФН), сформовано дві клінічні групи спостереження. До першої клінічної групи увійшло 68 хворих на БАФН, групу порівняння сформували 98 їх однолітків, в яких симптоми захворювання не провокуються фізичним навантаженням Показано, що впродовж перших трьох днів стаціонарного лікування у дітей з БАФН та виразним запаленням бронхів бронхообструкція була дещо тяжчою, ніж у школярів із помірною інтенсив-ністю запалення дихальних шляхів. Зниження абсолютного ризику використання системних глюкокортикостероїдів та еуфіліну у хворих на БАФН та швидким типом ацетилювання відносно «повільних» ацетиляторів склала 30,2% та 15,9%, зниження відносного ризику – 38,8% та 20,4% при числі хворих, яких необхідно пролікувати для отримання позитивного результату – 3,3 та 6,2 хворих відповідно. Зниження абсолютного ризику використання цих препаратів у хворих на БАФН з делеціями в генах GSTT1, GSTM1 відносно дітей з генотипом GSTT1+, GSTM1+ склало 10,0% та 20,0% відповідно; зниження відносного ризику – 13,6% та 27,3% при числі хво-рих, яких необхідно пролікувати, – 10 та 5 хворих.

In order to evaluate the treatment effectiveness of relieving therapy of exercise-induced bronchial asthma in school-age children, two clinical study groups were formed. 68 patients with exercise-induced bronchial asthma were included into the first, the second, control group, was formed by 98 their age mates in whom the symptoms of the disease were not provoked by physical exercises. It was shown that during the first three days of in-patient treatment the bronchial obstruction was somewhat more severe in children with exercise-induced BA and a prominent bronchial inflammation than in schoolchildren with moderate intensiveness of respiratory ways inflammation. The decrease of absolute risk of using the systemic glucocorticosteroids and aminophylline in patients with exercise-induced BA and hyperacetylation relative to “slow” acetylators comprises 30.2% and 15.9%, the decrease of relative risk – 38.8% and 20.4% and the number of patients who were to be treated to gain the positive result – 3.3 and 6.2 correspondingly. The decrease of absolute risk of using these medications in patients with exercise-induced BA with deletions in genes GSTT1, GSTM1 relative to children with genotype GSTT1+, GSTM1+ comprised 10.0% and 20.0% correspondingly; the decrease of the relative risk – 13,6% and 27,3% with the number of patients to be treated – 10 and 5 persons.