Реорганізація адміністративно-територіального устрою та місцевого самовря- дування на Підкарпатській Русі (Закарпатті) у 1919-1926 роках

Abstract

У статті аналізуються організаційно-правові передумови та процес реорганізації адміністра- тивно-територіального устрою та формування місцевого самоврядування на території Підкар- патської Русі (Закарпатті) на протязі першої половини 20-х років ХХ століття. Констатовано, що система адміністративно-територіального устрою краю формувалась поступово, зазнаючи на по- чатковому етапі незначних змін. На цьому етапі ЧСР на колишніх угорських землях (Підкарпатті) не тільки певною мірою перейняла існуючу угорську адміністративну систему, але й частково адаптувала її до своїх потреб. Проаналізовано, що замість чехословацьких комітатів за законом №126/1920 на Підкарпатській Русі залишилося чинним старе угорське комітатське управління, модифіковане законом № 210/1920 та урядовим указом № 476/1920. Констатовано, що після ви- знання недійсності комітатського закону № 126/1920 та невдалої спроби запровадження на Під- карпатській Русі урядового указу № 352/1920 уряд ЧСР почав бути зацікавлений у централізації влади в краї. Зазначено, що ухвалою Президії МВС Чехословаччини № 22093 від 26 серпня 1921 року було затверджено новий адміністративно-територіальний устрій з поділом на три жупи та 19 округів. Міста Ужгород і Мукачево було проголошено населеними пунктами з регульованим магістратом. Доводиться, що обмеження місцевого самоврядування ґрунтувалося на урядовій по- станові № 171/1923, принциповою нормою якої було призначення нових окружних нотаріусів, які ставали державними службовцями, що здійснювали нагляд за самоврядуванням. Зроблено відпо- відні висновки щодо обстоювання державною владою ЧСР принципу вертикального підпорядку- вання органів самоврядування, особливо міського, що навіть ілюзорно не відповідало принципам автономної організації краю, передбаченої Сен-Жерменським мирним договором.

The article analyzes the organizational and legal prerequisites and the process of reorganization of the administrative and territorial system and the formation of local self-government on the territory of Subcarpathian Rus (Transcarpathia) during the first half of the 20s of the 20th century. It was established that the system of administrative and territorial organization of the region was formed gradually, undergoing minor changes at the initial stage. At this stage, the Czechoslovak Socialist Republic in the former Hungarian lands (Piedkarpattia) not only adopted the existing Hungarian administrative system to a certain extent, but also partially adapted it to its needs. It has been analyzed that instead of Czechoslovak committees under Law No. 126/1920, the old Hungarian committee administration, modified by Law No. 210/1920 and Government Decree No. 476/1920, remained in force in Subcarpathian Rus. It was established that after the recognition of the invalidity of the Committee Law No. 126/1920 and the unsuccessful attempt to introduce Government Decree No. 352/1920 in Subcarpathian Rus, the government of the Czech Republic began to be interested in the centralization of power in the region. It is noted that the resolution of the Presidium of the Ministry of Internal Affairs of Czechoslovakia No. 22093 dated August 26, 1921 approved a new administrative-territorial system with a division into three counties and 19 districts. The cities of Uzhhorod and Mukachevo were declared settlements with a regulated magistrate. It is proven that the limitation of local self-government was based on government decree No. 171/1923, the principle norm of which was the appointment of new district notaries, who became civil servants supervising self-government. Corresponding conclusions were made regarding the support by the state authorities of the Czechoslovak Republic of the principle of vertical subordination of self-government bodies, especially city ones, which even illusory did not correspond to the principles of the autonomous organization of the region stipulated by the Saint-Germain Peace Treaty.