Особливості сучасної судової практики щодо негаторного захисту прав на земельні ділянки

Abstract

Статтю присвячено аналізу, узагальнення та систематизація практики Верховного суду в частині застосування негаторного захисту прав на землю. Розглянуто наукові підходи до сутності та змісту негаторного захисту прав на земельні ділянки. Співставлено негаторний захист з суміжними способами захисту, зокрема, з припиненням дії, що порушує право, та віндикацією. З проаналізованих судових рішень зроблено наступні висновки: 1) за спростовною презумпцією власник завжди має право володіння земельною ділянкою, якщо відбулася державна реєстрація права власності на останню. Володіння власника є безпосереднім, постійним, заснованим на правовому титулі володінням земельною ділянкою. Тому при порушенні цього володіння шляхом державної реєстрації на ту ж ділянку права власності іншої особи для захисту слід використовувати віндикацію; 2) будь-яке інше володіння, відмінне від володіння власника, є опосередкованим, тимчасовим, може бути як законним, так і незаконним. У разі порушень володіння з боку такого тимчасового володільця земельної ділянки (як законного, так і незаконного) власник як завжди законний володілець має застосовувати негаторний захист; 3) тимчасовий законний володілець земельної ділянки (право якого на землю зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно) у разі порушень його володіння з боку іншого тимчасового володільця, право якого на землю також зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень, має для захисту застосовувати віндикацію; 4) тимчасовий законний володілець земельної ділянки (право якого на землю зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно) у разі порушень його володіння з боку іншого тимчасового володільця, право якого в реєстрі не зареєстроване, захищається шляхом застосування негаторного захисту. Перелічено виключення щодо цих правил стосовно окремих категорій земельних ділянок, які зробив Верховний суд.

The article is devoted to the analysis, generalization and systematization of the practice of the Supreme Court in terms of the application of negatoria defense of land rights. Scientific approaches to the essence and content of negatoria defense of land rights are considered. Negatoria defense is compared with related defense methods, in particular, with termination of the infringing action and vindicatio. The following conclusions were drawn from the analyzed court decisions: 1) under the rebuttable presumption, the owner always has the right to own a plot of land, if the state registration of ownership of it has taken place. The owner’s possession is a direct, permanent, legal title-based possession of the land plot. Therefore, in case of violation of this ownership through state registration of another person’s property right on the same plot, vindicatio should be used for defense; 2) any other possession, different from the possession of the owner, is indirect, temporary, can be both legal and illegal. In the case of violations of ownership by such a temporary possessor of a land plot (both legal and illegal), the owner, as always the legal owner, must apply negatoria defense; 3) a temporary legal possessor of a plot of land (whose right to land is registered in the State Register of Rights to Real Property) in case of violations of his possession by another temporary possessor, whose right to land is also registered in the State Register of Rights to Real Property and their Encumbrances, has to apply vindicatio for defense; 4) a temporary legal possessor of a plot of land (whose right to land is registered in the State Register of Real Property Rights) in case of violations of his possession by another temporary possessor, whose right is not registered in the register, is defensed by applying negatoria defense. Exceptions to these rules for certain categories of land plots made by the Supreme Court are listed.