Домашнє насильство у військовий час: правові проблеми

Abstract

У статті досліджується питання запобігання та протидії домашньому насильству в умовах воєнного стану. Акцентовано увагу, що домашнє насильство є глибоко вкоріненим соціальним феноменом, що включає систематичне застосування фізичної, психологічної, сексуальної та економічної агресії в межах сім’ї, а з правової точки зору, домашнє насильство є протиправною дією, що порушує основні права людини на фізичну і психологічну недоторканність, гідність та безпеку, і його криміналізація є важливим аспектом правового захисту. Зазначено, що аналіз та ефективне вирішення проблеми домашнього насильства потребує комплексного підходу, який включає не лише правові норми, але й соціально-психологічні фактори. Антикризові заходи, такі як створення кризових центрів і гарячих ліній, що забезпечують негайну допомогу, є критично важливими для захисту постраждалих у кризових ситуаціях, включаючи військові конфлікти. Проте, навіть у надзвичайних умовах, важливо забезпечити безперервний доступ до цих ресурсів, враховуючи специфіку і складнощі, які постають перед постраждалими в умовах війни. Дослідження наголошує на необхідності комплексного підходу до протидії домашньому насильству в умовах війни та після її завершення. Військові конфлікти поглиблюють вразливість постраждалих, ускладнюючи доступ до допомоги через обмежені ресурси, відсутність координації між службами та нестачу кваліфікованих кадрів. Важливо не лише запроваджувати антикризові заходи для оперативного реагування, але й зосередитися на довгострокових правових і соціальних рішеннях. Історичний досвід показує, що проблеми домашнього насильства можуть посилюватися після завершення криз, що підкреслює необхідність постійної уваги та підтримки з боку держави та суспільства для ефективної боротьби з насильством у всіх його проявах. Автором умотивовано, що в сучасних умовах війни критично важливо оновити правове регулювання, включаючи впровадження термінових заборонних приписів через онлайн-платформи, що дозволяє постраждалим швидше отримувати правовий захист та впровадження спеціальних механізмів підтримки для внутрішньо переміщених осіб і адаптація соціальних послуг.

The article explores the issue of preventing and countering domestic violence under martial law.Attention is drawn to the fact that domestic violence is a deeply rooted social phenomenon, which includes the systematic use of physical, psychological, sexual and economic aggression within the family, and from a legal point of view, domestic violence is an illegal act that violates basic human rights to physical and psychological integrity, dignity and safety, and its criminalization is an important aspect of legal protection.It is noted that the analysis and effective solution to the problem of domestic violence requires a comprehensive approach, which includes not only legal norms, but also social and psychological factors. Crisis response measures, such as the establishment of crisis centers and hotlines that provide immediate assistance, are critical to protect victims in crisis situations, including military conflicts. However, even in emergency situations, it is important to ensure uninterrupted access to these resources, given the specifics and difficulties faced by war victims.The study emphasizes the need for a comprehensive approach to combating domestic violence in war and post-war situations. Military conflicts deepen the vulnerability of victims, making it difficult to access aid due to limited resources, lack of coordination between services and a lack of skilled personnel. It is important not only to implement anti-crisis measures for rapid response, but also to focus on long-term legal and social solutions. Historical experience shows that the problems of domestic violence can worsen after the end of crises, which emphasizes the need for constant attention and support from the state and society to effectively fight against violence in all its manifestations.The author reasons that in modern conditions of war, it is critical to update legal regulation, including the introduction of urgent injunctions through online platforms, which allows victims to receive legal protection faster and the introduction of special support mechanisms for internally displaced persons and the adaptation of social services.