Сутнісні характеристики філософії інвайронменталізму

Abstract

У статті досліджується різноманіття значень терміну «інвайронменталізм» у науковій літературі, що можна пояснити існуванням багатьох спільних способів тлумачення його значення. Розглядаються його найпоширеніші назви та пояснюється, як вони покликані переосмислити значення природи для людини та її місце в навколишньому світі. Витоки концепції інвайронменталізму можна простежити ще в давньогрецькі та римські часи. Поряд з іншими суспільними рухами інвайронменталізм остаточно сформувався в країнах Західної Європи в 1960-х роках. Відтоді з’явилося надійне наукове розуміння цієї теорії. Виділено декілька напрямів теорії інвайронменталізму. Найбільш поширені поділяються на антропоцентричний і біоцентричний підходи. В антропоцентричному підході існує різниця між школами думки, такими як апокаліптичний інвайронменталізм та емансипаційний інвайронменталізм. Водночас соціальний інвайронменталізм та екофемінізм існують у рамках біоцентричного підходу. Досліджено також факт, що в науковій думці існує безліч класифікацій екологічних рухів. Зокрема, на основі методів та форм діяльності екологічний рух можна розділити на кілька основних видів: природоохоронні організації, освітні, інформаційні, юридичні та правові ініціативи, рухи та групи протесту, що займаються проведенням прямих акцій, політичні організації та науково-практичні організації. Охарактеризовано, що сучасний екологічний рух має декілька проявів, зокрема і політичний. Останній пов'язаний із заснуванням зелених партій, що спершу поширилися у Новій Зеландії та Австралії. До кінця 1980-х років екологічний рух став глобальним. Найбільш поширеним він є в Європі як у соціально-екологічному, так і політичному виявах. Далі помітну роль вони відграють у Північній Америці, пізніше – у Південній Америці та Азії. Подекуди помітну роль відіграє Австралія та Океанія, особливо у діяльності Грінпісу. Водночас, найменш поширеними є екологічні рухи у Африці.

The article explores the diversity of meanings of the term "invironmentalism" in the scientific literature, which can be explained by the existence of many common ways of interpreting its meaning. The article examines its most common names and explains how they are intended to rethink the meaning of nature for humans and their place in the world around them. The origins of the concept of invironmentalism can be traced back to ancient Greek and Roman times. Along with other social movements, invironmentalism finally took shape in Western Europe in the 1960s. Since then, a reliable scientific understanding of this theory has emerged. There are several areas of the theory of invironmentalism. The most common ones are divided into anthropocentric and biocentric approaches. In the anthropocentric approach, there is a difference between schools of thought, such as apocalyptic invironmentalism and emancipatory invironmentalism. At the same time, social invironmentalism and ecofeminism exist within the biocentric approach. The article also examines the fact that there are many classifications of environmental movements in scientific thought. In particular, based on the methods and forms of activity, the environmental movement can be divided into several main types: environmental protection organisations, educational, informational, legal and legal initiatives, movements and protest groups engaged in direct actions, political organisations and scientific and practical organisations. The author characterises that the modern environmental movement has several manifestations, including the political one. The latter is associated with the founding of green parties, which first spread in New Zealand and Australia. By the end of the 1980s, the environmental movement had become global. It is most widespread in Europe, both in its socio-environmental and political manifestations. Then it played a prominent role in North America, and later in South America and Asia. Australia and Oceania also play a prominent role, especially in the activities of Greenpeace. At the same time, environmental movements are the least widespread in Africa.