Чинники досягнення цілей Угоди Страсної п’ятниці та встановлення миру в Північній Ірландії

Abstract

У статті автор аналізує рушійні чинники конфлікту у Північній Ірландії та досягнення цілей Угоди Страсної п’ятниці 1998 р. Проаналізовано основні чинники, що вплинули на розвиток конфлікту у Північній Ірландії, а також встановлення миру з підписанням Угоди Страсної п’ятниці у Північній Ірландії. Показано, що через 26 років відколи Угода Страсної п’ятниці офіційно поклала кінець періоду в Північній Ірландії, відомому, як «Смута» угода зіштовхується з новими викликами. Тридцятирічний конфлікт протиставив протестантських юніоністів, які хотіли зберегти статус Північної Ірландії як частини Великобританії, католицьким республіканцям, які прагнули вийти зі складу Великобританії та приєднатися до Республіки Ірландія. Обґрунтовано, що з підписанням мирної угоди – Угоди Страсної п’ятниці 10 квітня 1998 р. відбулися суттєві зміни. Згідно з Угодою Страсної п’ятниці міжконфесійне насильство на острові Ірландія значно зменшилося, суспільні стосунки між юніоністами та республіканцями покращилися, а кордон між Північною Ірландією та Республікою Ірландія, колись укріплений військовими контрольно-пропускними пунктами й сторожовими вежами, став майже відсутнім. Аргументовано, що Угода Страсної п’ятниці 1998 р. була підписана під час значного оптимізму після закінчення холодної війни щодо перспектив вирішення давніх політичних конфліктів. З часом ці надії стрималися, оскільки багато конфліктів виявилися такими, що не піддаються врегулюванню, і навіть ті угоди, які залишилися недоторканими, значною мірою розчарували у досягненні справжнього примирення. Показано, що Угода Страсної п’ятниці, безумовно, підпадає під цю категорію, але жорстоке насильство не відродилося, оскільки мирний процес у Північній Ірландії продовжує підносити важливі уроки як науковцям, так і практикам. Проаналізовано численні кризи, яких зазнавала Угода Страсної п’ятниці та, зокрема, її керівні інститути. Доведено, що Угода Страсної п’ятниці містила низку структурних суперечностей, які були як передумовою для її підписання, так і перешкодою для його повного виконання. Сама Угода та її структурні суперечності віддзеркалювали політичний баланс сил того часу, і було неминуче, що, щойно цей баланс політичних сил почав змінюватись, ці суперечності проявились би в кризах.

In the article, the author analyzes the driving factors of the conflict in Northern Ireland and the achievement of the goals of the 1998 Good Friday Agreement. The main factors that influenced the development of the conflict in Northern Ireland, as well as the establishment of peace, with the signing of the Good Friday Agreement, in Northern Ireland are analyzed. It is shown that 26 years after the Good Friday Agreement officially ended the period in Northern Ireland known as the “Troubles”, the agreement is facing new challenges. The three-decade conflict contrasted Protestant Unionists, who wanted to preserve Northern Ireland’s status as part of Great Britain, against Catholic Republicans, who sought to secede from Great Britain and join the Republic of Ireland. It is proved that significant changes took place with the signing of the peace agreement – the Good Friday Agreement on April 10, 1998. Under the Good Friday Agreement, sectarian violence on the island of Ireland has largely decreased; public relations between Unionists and Republicans have improved; and the north-south border, once fortified with military checkpoints and watchtowers, has become almost invisible. It is argued that the 1998 Good Friday Agreement was signed at the time of considerable optimism after the end of the Cold War regarding the prospects for resolving long-standing political conflicts. Over time, these hopes have been tempered, as many conflicts have proved intractable, and even those agreements that have remained intact have largely disappointed in achieving genuine reconciliation. It is shown that the Good Friday Agreement certainly falls into this category, but brutal violence has not been revived as the Northern Ireland peace process continues to teach important lessons to both academics and practitioners. The numerous crises to which the Good Friday Agreement and, in particular, its governing institutions were subjected are analyzed. It has been proven that the Good Friday Agreement contained a number of structural contradictions that were both a prerequisite for its signing and an obstacle to its full implementation. The Agreement itself and its structural contradictions reflected the political balance of power at that time, and it was inevitable that as soon as this balance of political powers began to change, these contradictions would manifest themselves in crises.