«М’яка сила» як дієвий інструмент формування іміджевої політики України

Abstract

У статті автор аналізує переваги й недоліки «м’якої сили» як інструменту формування іміджевої політики держави. Також розглядаються поняття «жорстка сила», «гнучка влада» та способи їх реалізації в реаліях сучасного світу. На прикладах здійснення політики «м’якої сили» Європейським Союзом, Францією та Росією, на базі їх досвіду прогнозуються можливі способи використання цього інструменту Україною для створення позитивного іміджу. Не лише розглянуто теоретичну базу дослідження «м’якої сили», а й подано широкий спектр прикладів, як саме різні світові держави використовують цей інструмент. Зокрема, детально розглядається й аналізується досвід України до наших днів. Окрема увага приділяється значенню «м’якої сили» як ефективного та необхідного інструменту для держав, які стали учасницями збройного конфлікту. Автор наводить негативні наслідки нехтування цим інструментом та аргументує важливість використання «м’якої сили» для запобігання цим конфліктам і розв’язання їх. Висвітлюється явище публічної дипломатії та вказуються переваги використання цього інструменту для побудови іміджу держави. Також подано детальний аналіз інструментів «м’якої сили» не лише як засобу зовнішньополітичного впливу, а й насамперед як дієвого інструменту для держави у внутрішньополітичних процесах, адже побудова іміджу держави не може відбуватися лише на міжнародній арені. Ефективна іміджева політика держави передбачає стратегічну та послідовну роботу передусім на внутрішньо-політичній арені. Вона включає в себе побудову привабливого іміджу держави для її населення, брендинг територій, активну взаємодію громадянського суспільства та держави, формування й підтримку стабільної ситуації в політиці та економіці держави. Розглянуто успішні, уже реалізовані на практиці приклади використання «м’якої сили» та подано конкретні способи розширення її арсеналу для сучасної України.

In the article the author analyzes the advantages and disadvantages of “soft power” as a tool for shaping the state's image policy. The concepts of “hard power”, “soft power” and ways of their realization in the realities of the modern world are also considered. The European Union, France and Russia, on the basis of their experience of implementing soft power policies, have foreseen possible ways of using this tool by Ukraine to create a positive image. It is important that the article not only discusses the theoretical basis of soft power research, but also provides a wide range of examples of how different countries use this tool. In particular, the experience of Ukraine to the present day is considered and analyzed in detail. Particular attention is given to the importance of “soft power” as an effective and necessary tool for states that have become parties to an armed conflict. The author cites the negative effects of neglecting this tool and argues for the importance of using “soft power” to prevent and resolve these conflicts. The article highlights the phenomenon of public diplomacy and outlines the benefits of using this tool to build the image of the state. The article also provides a detailed analysis of soft power tools, not only as a means of foreign policy influence but, first and foremost, as an effective instrument for the state in internal political processes. After all, building the image of the state can not happen only in the international arena. Effective image policy of the state implies strategic and consistent work, first of all, in the domestic political arena. It includes building an attractive image of the state for its population, branding territories, active interaction of civil society and the state, forming and maintaining a stable situation in the state's politics and economy. The article examines the successful examples of using “soft power” that have been put into practice and presents specific ways to expand its arsenal for modern Ukraine.