«Столичний статус» Батуринської сотні Ніжинського полку в ХVII–XVIII ст.

Abstract

У статті розглядається історія Батуринської сотні як військово-адміністративної одиниці доби Гетьманщини. В умовах розвитку сучасної української історичної науки ця сотня не стала поки що окремим об’єктом спеціального дослідження. Автор аналізує історію утворення сотні під час визвольної війни Б. Хмельницького. У роботі залучено опубліковані та архівні матеріали, на основі яких проводиться характеристика різних сфер життя розглянутої військово-адміністративної одиниці. Також розглянуто особливості місцевого сотенного управління. Автор доходить висновку, що Батуринська сотня мала особливий статус у складі Ніжинського полку, бо довгий час у сотенному центрі – місті Батурині, розміщувалася гетьманська столиця. Тому місцева адміністрація мала право підпорядковуватися гетьману та Генеральній військовій канцелярії прямо й мала додаткові привілеї. З часів гетьмана Дем’яна Ігнатовича батуринський сотник відправлявся з різними дорученнями до Москви чи Запорізької Січі, був слідчим за межами сотні, брав участь у різних урочистостях гетьманського двору. Служба як батуринського сотника слугувала поштовхом до подальшого кар’єрного зростання. Порівняно повноваження батуринських сотників і гетьманських дворян того часу. Гетьманськими дворянами були нижчі чиновники управлінського апарату в резиденції, які обиралися зі старшинських родин. Вони виконували повсякденні доручення гетьмана. Разом із тим козаки Батуринської сотні були окремою військовою одиницею при гетьмані, фактично виконували обов’язки розвідників чи таємних посланців. Установлено, що перебування землеволодінь гетьманів і козацької старшини в межах сотні впливало на економічний розвиток розглянутої адміністративної одиниці. Тому економіка сотенних сіл переважно формувалася під впливом запитів з гетьманського двору. Це стало причиною формування в період гетьманування І. Самойловича та І. Мазепи на території сотні так званого Обмачівського «дворця», до складу якого входили рангові (державні) гетьманські села та землі, які знаходилися в межах і поза межами адміністративної одиниці. За архівними матеріалами, у розглянутих населених пунктах сотні згадуються такі незвичні професії, як «вовкогони», тобто мисливці, які працювали на гетьманську кухню, і палубники, котрі обслуговували гетьманські обози.

The article deals with the history of the development of Baturyn sotnya as a military-administrative unit of the Hetmanate. At the current stage of the development of modern Ukrainian historical science, the sotnya did not become as yet a separate object for special research. The author analyzes the history of the formation of sotnya during the liberation struggle of B. Khmelnytsky. The paper is based on the published and archival materials, using which we characterize different spheres of life of the considered military-administrative unit. Also in the article features of the local sotnya management are considered. As a result, the author concludes that Baturyn sotnya had a special status in the Nizhyn polk, because for a long time the prime sotnya city Baturyn was also the hetman’s capital. Therefore, the local administration had the right to submit to the Hetman and the General Military Chancellery directly, and was highly privileged. From the time of Hetman Demyan Ignatovich the Baturyn sotnyk (sotnya chief) fulfilled different government duties, namely that was various missions to Moscow or Zaporozhye Sich, interrogatory outside the sotnya, participation in various events of hetman court. The working as a Baturyn sotnyk served as an impetus for further career advancement. In the paper we also compare authorities of sotnyk and hetman nobles at that time. Hetman nobles were the low level offices at the residence, who were elected from the Cossack elders’ families. They fulfilled the daily orders of the hetman. In addition, the Cossacks of Baturyn sotnya were a separate military unit under Hetman, and actually acted as scouts or secret messengers. The article found that the tenures of the hetman and Cossack elders within the sotnya influenced the economic development of the considered administrative unit. Therefore, the economy of sotnya villages mainly formed under the influence of requests from the Hetman court. This was the reason for the formation during the hetman period of I. Samoilovich and I. Mazepa within the sotnya territory of so-called Obmachevo “dvorets”, which consisted of rank (state) hetman villages and lands that were within and outside the administrative unit. According to archival materials in these sotnya settlements mention such unusual professions as “wowkogons”, that were, hunters who worked for the hetman’s kitchen and “palubnyks” serving the hetman’s convoies.