Особливості кримінальної відповідальності, передбаченої за колабораційну діяльність

Abstract

Стаття досліджує особливості кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність в Україні як один із ключових викликів для національної безпеки в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації. У роботі аналізується підґрунтя для запровадження відповідних норм законодавства, зокрема статті 111-1 Кримінального кодексу України (ККУ), та їх значення в боротьбі з колабораціонізмом. Окреслено проблематику, пов’язану із застосуванням даних норм, зокрема розмежуванням злочинних дій та поведінки, спрямованої на виживання громадян на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).У статті представлено огляд історичного контексту терміну «колабораціонізм» та його сучасного значення. Зазначено, що колабораційна діяльність охоплює різноманітні форми, такі як публічне заперечення агресії, співпраця з окупаційною владою, організація незаконних виборів чи референдумів, участь у пропагандистських заходах. Водночас наголошується на відсутності чіткого визначення цього терміну у ККУ, що ускладнює його практичне застосування.Статистичні дані підтверджують актуальність проблеми: з моменту запровадження статті 111-1 зареєстровано понад 8 тисяч проваджень. Однак високий відсоток обвинувальних вироків і відсутність виправдальних рішень викликають занепокоєння щодо дотримання принципів справедливості та прав людини. У дослідженні розглянуто зауваження Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо недостатньої чіткості формулювань цієї статті, які можуть спричинити свавільне її застосування.Автори пропонують удосконалити кримінальне законодавство шляхом:1. Введення чіткого визначення колабораціонізму у ККУ.2. Уточнення положень статті 111-1 відповідно до міжнародних стандартів.3. Забезпечення правового розмежування між злочинами та діями, пов’язаними із виживанням.4. Гармонізації законодавства України із нормами міжнародного гуманітарного права.Зміни сприятимуть підвищенню ефективності боротьби з колабораціонізмом, одночасно забезпечуючи баланс між покаранням винних і захистом прав громадян на ТОТ.

The article examines the peculiarities of criminal liability for collaboration activities in Ukraine as one of the key challenges to national security amidst the ongoing armed aggression of the Russian Federation. It analyzes the grounds for introducing relevant legislative norms, particularly Article 111-1 of the Criminal Code of Ukraine (CCU), and their significance in combating collaborationism. The study outlines issues associated with the application of these norms, especially in distinguishing criminal acts from behaviors aimed at survival by citizens in temporarily occupied territories (TOT).The article provides a historical overview of the term “collaborationism” and its contemporary meaning. It emphasizes that collaboration activities encompass various forms, such as public denial of aggression, cooperation with occupation authorities, organizing unlawful elections or referenda, and participating in propaganda activities. However, the lack of a clear definition of this term in the CCU complicates its practical application.Statistical data underscore the relevance of the issue: since the introduction of Article 111-1, over 8,000 cases have been registered. Nevertheless, the high conviction rate and absence of acquittals raise concerns about adherence to principles of justice and human rights. The study also discusses observations by the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights, highlighting the insufficient clarity of the article’s provisions, which may lead to arbitrary enforcement.The authors propose improving criminal legislation through the following measures:1. Introducing a clear definition of collaborationism into the CCU.2. Clarifying the provisions of Article 111-1 in line with international standards.3. Ensuring legal differentiation between criminal offenses and actions related to survival.4. Harmonizing Ukrainian legislation with international humanitarian law.These changes are expected to enhance the effectiveness of combating collaborationism while maintaining a balance between punishing offenders and protecting the rights of citizens in TOT.