Основні підходи до аналізу пострадянських політичних трансформацій

Abstract

У статті розглядаються проблеми, що постали перед транзитологією з огляду на суперечливий перебіг пострадянських політичних трансформацій. Подано огляд основних підходів, вносяться пропозиції щодо осучаснення транзитологічної парадигми та напрямів подальших досліджень. Безумовно, парадигма демократичного транзиту відіграла свою позитивну роль, проте очевидно, що реалії пострадянського простору не збігаються з положеннями цієї моделі. Абсолютна більшість пострадянських країн, що їх вважали транзитними в межах «третьої хвилі демократизації», не просунулися значним чином у побудові демократії. Частина з них реконсолідувала авторитарні режими на новій основі, а більшість нині перебуває в невизначеній зоні між авторитаризмом і демократією. Тому корисним для дослідження режимів пострадянського простору є концепт делегативної демократії, а також поглиблена увага до ефективності та стабільності держави в транзитних суспільствах.

The problems which arose before transitology taking into account contradictory course of post-soviet political transformations are considered in the article. The overview of main approaches is given. Proposals on modernizing the transit paradigm and ways of future researches are given. Sure, the paradigm of democratic transit played the positive role, however obviously, that realities of postsoviet space do not coincide with positions of this model. Absolute majority of postsoviet countries which examined by transit within the limits of the “third waves of democratization’, did not move up considerable appearance in the construction of democracy. Part from their re-consolidated authoritarian modes on new basis, and majority presently is in an indefinite phase between authoritarianism and democracy. Accordingly, useful to research of the modes of postsoviet space is concept of delegate democracy, and also scientific attention to efficiency and stability of the state in transit societies.