Зарубіжний досвід упровадження інституту екологічного омбудсмена: порівняльний аналіз

Abstract

У статті проаналізовано історію розвитку та формування архітектури інституту екологічного омбудсмена у світовій практиці як механізму захисту екологічних прав людини та громадянина; охарактеризовано різноманітні моделі інституту екологічного омбудсмена на прикладі вже діючих: Нової Зеландії, Австрії, Канади та Угорщини; доведена необхідність розвитку наукової концепції функціонування інституту екологічного омбудсмена в державі.У цьому дослідженні використовується порівняльний метод, за допомогою якого здійснюється аналіз інституційного розвитку екологічних омбудсменів у чотирьох різних юрисдикціях: Нової Зеландії, Австрії, Канади та Угорщини; системний метод для оцінки ефективності діяльності зазначеного інституту в здійсненні екологічної політики держави; а також історичний метод при виділенні окремих етапів становлення інституту екологічного омбудсмена у світі. Джерельну базу становлять наукові праці, нормативно-правові акти, офіційні документи та сайти щодо екологічної політики Нової Зеландії, Австрії, Канади та Угорщини щодо діяльності екологічних омбудсменів.В статті виділено чотири моделі екологічних омбудсменів. Уповноважений парламенту з питань навколишнього середовища Нової Зеландії закріплений як самостійна посадова особа, яка підзвітна парламенту. До основних інституційних повноважень відносять: оцінка екологічної політики держави, широкі слідчі дії, консультування парламенту щодо екологічного законодавства, акцент на сталому розвитку, комплексні механізми звітності тощо. Австрійська модель характеризується децентралізацією, партисипативністю, забезпеченням прозорих процедур звернення громадян, інтеграцією з федеральними системами охорони навколишнього середовища тощо. Канадська модель екологічного омбудсмена представляє унікальний підхід до екологічного контролю шляхом інтеграції в наявні урядові аудиторські структури. Угорська модель екологічного омбудсмена створена як частина ширшої структури омбудсмена з прав людини, зосереджена на екологічній справедливості та подоланні екологічної нерівності з дотриманням зв’язку між навколишнім середовищем, інтересами майбутніх поколінь та основними конституційними правами.

The article analyses the history of the development and formation of the environmental ombudsman institution architecture in global practice as a mechanism for protecting the ecological rights of individuals and citizens. It characterises various models of the environmental ombudsman institution using examples from New Zealand, Austria, Canada, and Hungary. The necessity of developing a scientific concept for the ecological ombudsman institution’s functioning in the state is substantiated.This study employs a comparative method to analyse the institutional development of environmental ombudspersons in four different jurisdictions: New Zealand, Austria, Canada, and Hungary. A systematic method evaluates the effectiveness of this institution in implementing the state’s environmental policy, and a historical method highlights specific stages in establishing the ecological ombudsman institution worldwide. The research base includes scientific works, legal acts, official documents, and websites concerning environmental policies in New Zealand, Austria, Canada, and Hungary regarding the activities of ecological ombudsmen.The article identifies four models of environmental ombudspersons. The Parliamentary Commissioner for the Environment in New Zealand is an independent official accountable to the parliament. Key institutional powers include evaluating state ecological policies, conducting extensive investigations, advising the parliament on environmental legislation, focusing on sustainable development, and utilizing comprehensive reporting mechanisms. Decentralisation, participatory approaches, transparent procedures for citizen appeals, and integration with federal ecological protection systems characterize the Austrian model. The Canadian model represents a unique approach to ecological oversight through integration into existing governmental audit structures. Hungary’s environmental ombudsman is part of a broader human rights ombudsman structure, focusing on environmental justice and addressing ecological inequality while ensuring a connection between the environment, the interests of future generations, and fundamental constitutional rights.