Економічна дезінтеграція у контексті співвідношення інноваційної сили країн-членів ЄС

Abstract

Стаття присвячена дослідженню процесів економічної дезінтеграції у контексті співвідношення інноваційної сили країн-членів ЄС. Зазначено, що в основі процесів інтеграції та дезінтеграції лежать відцентрові і доцентрові тенденції. Виявлено об’єктивні діючі причини дезінтеграційних процесів в Європейському Союзі. З’ясовано, що складність вимірювання процесу економічної дезінтеграції у контексті співвідношення інноваційної сили країн-членів ЄС пов'язана, перш за все, із швидкістю дивергентних процесів та існуванням чотирьох типових моделей дезінтеграції: конфліктної дезінтеграції; стагнуючої дезінтеграції; шокової дезінтеграції; дивергентної дезінтеграції. Ідентифіковано, що сьогодні спроби вимірювання процесу економічної дезінтеграції базуються на застосуванні аналізу динаміки бета- та сигма- конвергенції у міжнародних інтеграційних угрупованнях. Виокремлено дві моделі дезінтеграції виробничого процесу, що засновані на емпіричних дослідженнях конкурентного успіху в умовах глобальної нестабільності: модель кластерів як форма локальних виробничих систем; модель раціонального (бережливого) виробництва на основі спільного ланцюга постачання.

In the context of disintegration, the genesis of the European Union is connected with a complex interrelationship of objective but sometimes contradictory goals - strengthening competition within the grouping and increasing the competitiveness of the European Union as a whole. The purpose of the study is to analyze the processes of economic disintegration in the context of the ratio of the EU member states’ innovation power. The article studies the processes of economic disintegration in the context of the ratio of innovation power of the member states of the European Union. It is noted that the processes of integration and disintegration are based on centrifugal and centripetal tendencies. The objective causes of disintegration processes in the European Union have been identified. The research found out that the difficulty of measuring the process of economic disintegration in the context of the ratio of the innovative power of the EU member states is connected, first, to the speed of divergent processes and the existence of four typical models of disintegration: conflict disintegration; stagnant disintegration; shock disintegration; divergent disintegration. The article proved that today's attempts to measure the economic disintegration process are based on the application of the analysis of the dynamics of beta and sigma convergence in international integration groups. It singled out two models of the disintegration of the production process based on empirical studies of competitive success in global instability: the industrial district/local production system model and the lean production/collaborative supply chain model. The practical significance of the research results. It was concluded that, on the one hand, the disintegration processes in the EU member states are mainly due to historical reasons (first of all, the integration structure on the European continent without reliance on effective national institutional and legal forms). On the other hand, disintegration affects modern social development. It determines numerous economic consequences for the countries that are the sources of disintegration activity and the states participating in the integration grouping.