Порушення недоторканності житла: проблеми кваліфікації

Abstract

Метою даної статті є всебічний аналіз проблематики, пов’язаної з кваліфікацією кримінальних правопорушень, які стосуються порушення недоторканності житла, у контексті чинного кримінального законодавства України. У статті здійснено комплексний розгляд складу кримінального правопорушення, його кваліфікаційних ознак та особливостей, використовуючи методи системного аналізу, компаративістики та емпіричного дослідження. Автори акцентують увагу на законодавчій неоднозначності трактування поняття «житло», що породжує численні труднощі під час правозастосування. Зокрема, зазначено проблеми, що виникають при розмежуванні цього кримінального правопорушення з іншими правопорушеннями, такими як хуліганство або перевищення службових повноважень. Важливим аспектом є також дослідження доведення суб’єктивної сторони кримінального правопорушення. У роботі наголошується, що встановлення умислу правопорушника часто супроводжується складнощами, що негативно впливає на об’єктивність судового розгляду та остаточну кваліфікацію діяння. Проаналізовано чинну нормативну базу, що регулює відповідальність за порушення недоторканності житла, та виявлено її недоліки, серед яких відсутність чіткого визначення термінів і процедур, що застосовуються до подібних кримінальних правопорушень. Окремо розглянуто питання щодо необхідності законодавчих змін, які включають уточнення поняття «житло», створення більш прозорих механізмів перевірки законності службових дій, а також посилення відповідальності за зловживання владою під час виконання таких дій. Результати дослідження свідчать про нагальність удосконалення законодавства для забезпечення більш ефек-тивного захисту громадян від посягань на їхню недоторканність. У висновках запропоновано низку рекомендацій, які можуть сприяти зниженню кількості помилок у правозастосуванні, підвищенню рівня захисту прав громадян та забезпеченню балансу між правами особи і суспільними інтересами. Зокрема, рекомендовано створення єдиних стандартів для тлумачення понять і проведення службових дій, що дозволить підвищити рівень правової визначеності у цій сфері.

The purpose of this article is to provide a comprehensive analysis of the issues related to the qualification of crimes involving the violation of the inviolability of housing under the current criminal legislation of Ukraine. The article offers an in-depth examination of the composition of such crimes, their qualifying features, and specific characteristics using methods of systemic analysis, comparative studies, and empirical research. The authors emphasize the legislative ambiguity in interpreting the term “housing,” which creates numerous challenges in the application of the law. Specifically, the article identifies difficulties in distinguishing this offense from other related crimes, such as hooliganism or abuse of authority. A significant aspect of the study is the exploration of challenges in proving the subjective side of the crime. The work highlights that establishing the perpetrator’s intent often involves complexities that negatively affect the objectivity of judicial proceedings and the final qualification of the act. The analysis of the existing legal framework governing liability for violations of housing inviolability revealed several shortcomings, including the absence of clear definitions of key terms and procedures applicable to such crimes. The article also addresses the need for legislative changes, such as clarifying the concept of “housing,” creating more transparent mechanisms for verifying the legality of official actions, and strengthening liability for abuses of power in this context. The findings of the study underline the urgency of improving legislation to ensure more effective protection of citizens from encroachments on their inviolability. The conclusions include a series of recommendations aimed at reducing errors in law enforcement practices, enhancing the protection of citizens’ rights, and achieving a balance between individual rights and public interests. Notably, the recommendations emphasize the need for unified standards for interpreting key terms and conducting official actions, which would increase legal clarity in this area.