Вплив середовища на формування літературно-художніх антропонімів (на матеріалі романів Владислава Івченка про найкращого сищика)

Abstract

Активна громадянська позиція письменників тісно пов’язана в їхніх прозових текстах з активною роллю імені, його творчим характером. Кожний автор розуміє процес творення літературно-художнього антропоніма по-своєму. Власні імена героїв у рамках тексту визначають його цілісність та утворюють потужне поле багатозначності його інтерпретації. Наше дослідження суттєво доповнить загальне уявлення про антропоніми як базові складники онімної системи. Стаття присвячена дослідженню факторів, які впливали на зміну найменувань українців. Матеріалом для аналізу послужили романи Владислава Івченка про Івана Карповича Підіпригору – найкращого сищика імперії. Мета нашого дослідження – аналіз літературно-художніх антропонімів другорядних персонажів із романів В. Івченка про найкращого сищика. Завдання: дослідити літературно-художні антропоніми, на формування яких найбільше впливало середовище; розглянути мотиви творення характеристичних літературно-художніх антропонімів. Доведено, що в наших іменах – генетичний код українця, наша історія й сучасність, тому власні назви в художніх творах стають вагомим засобом відтворення національної традиції, формують свідомість українців. В. Івченко точно відтворює реальний антропонімікон зображуваного регіону і часового відрізка. Автор та головний герой Іван Карпович Підіпригора мають свою думку щодо антропонімних уподобань чи пристосувань. Їхня позиція – позиція українця. З’ясовано, що на формування найменувань найперше впливали суспільно-політичні чинники, тому українські імена та прізвища зазнавали змін. На другому місці – бажання виділитися, мати гучне ім’я, пов’язане з міфологією, чи бути носієм чужомовного імені. Звернено увагу на значний інформаційний потенціал літературно-художніх антропонімів романів В. Івченка. Автор вдало підібрав найменування, щоб розкрити образи, віддаючи данину мовній грі та постмодернізму.