Папіш В. Ідеї Дмитра Овсянико-Куликовського в контексті становлення української психолінгвістики.

Abstract

У статті проаналізовано знаковий внесок Д. Овсянико-Куликовського в розвиток української психолінгвістики. Актуалізовано проблематику його психолінгвістичної теорії, що спроєктована на психологію обдарованої особистості, роль ірраціонального в процесі текстотворення, психологічну природу слова, психологічну інтерпретацію текстів, асоціативно-аперцепційні процеси та психологію національної особистості. Акцентовано на своєрідності опрацювання питань взаємозв’язку психіки з художнім світобаченням митців та ролі художньої інтуїції. Простежено, що, розробляючи питання відображення норми й патології в мовленні, український учений близько підійшов до проблеми акцентуйованого письма, учення про психоакцентуацію. Схарактеризовано інструментарій психологічної інтерпретації мовних явищ, зокрема психолінгвістичні методи, якими послуговувався дослідник, насамперед це експеримент та спостереження. Продемонстровано, як Д. Овсянико- Куликовський розвинув учення О. Потебні про психологічну природу мови, презентувавши теорію про емоційність і творчий характер мови. Розкрито причини того, чому науковий спадок українських мислителів раніше ігнорували. Окреслено коло сучасників Д. Овсянико-Куликовського, які високо оцінювали його науковий доробок. Перспективу дослідження обумовлено тим, що необхідно ліквідувати білі плями в історії національної психолінгвістики, уписавши в українську історіографію основні постулати теорії Д. Овсянико-Куликовського.