Граматична палітра словоформи все у контексті транспозитних та синкретичних явищ

Abstract

У межах кожної з традиційно виокремлюваних частин мови можна простежити системні, регулярні явища, що становлять ядро, а також периферійні, перехідні – подекуди унікальні, які виявляють глибинні взаємозв’язки між мовними і мовленнєвими одиницями, демонструють лінгвокреативний потенціал і водночас тенденцію до економії мовних засобів. До таких явищ належить міжчастиномовна омонімія, а також пов’язаний з комунікативними особливостями міжчастиномовний синкретизм. У лексико-граматичному класі займенників (займенникових слів) можна простежити природу, шляхи та особливості перехідних і синкретичних явищ. Об’єктом аналізу у пропонованій статті стала словоформа все (відповідно до традиційного трактування – означальний займенник у формі середнього роду називного/знахідного відмінка однини) у всій можливій палітрі його функціювання. Різноманітні функційні навантаження займенника все призводять до міжчастиномовної транспозиції та міжчастиномовного синкретизму. Метою статті є висвітлення усіх частиномовних аспектів вживання цієї словоформи через призму виявлення природи та закономірностей, граматичних і семантичних змін у цих процесах. Лексико-граматичний діапазон функціювання словоформи все широкий та різноманітний. Первинний означальний займенник демонструє здатність до функційної міжчастиномовної транспозиції, а саме субстантивації, адвербіалізації, партикуляції, інтер’єктивації. Кожен вид транспозиції пов’язаний з системними змінами, які відбуваються на різних рівнях – насамперед синтаксичному, а відтак окреслюються семантичні зрушення і певні морфологічні зміни. Окремі контексти потребують спеціальної частиномовної інтерпретації аналізованої словоформи із залученням комунікативних підходів, оскільки проявляють семантичну, граматичну і функційну неоднозначність, унаслідок чого можна спостерігати явище міжчастиномовного синкретизму. За певних комунікативних умов міжчастиномовний синкретизм може стати художнім засобом.

Within each of the traditionally distinguished parts of speech, one can trace systemic, regular phenomena that make the core, as well as peripheral, transitive, and sometimes unique phenomena that reveal deep connections between language and speech units, demonstrate linguistic and creative potential and at the same time a tendency to save language means. Such phenomena include inter-part-of-speech homonymy and inter-part-of-speech syncretism related to communicative features. In the lexical and grammatical class of pronouns (pronoun words), one can trace the nature, ways and peculiarities of transitional and syncretic phenomena. The object of analysis in this article is the word form ‘vse’ (according to the traditional interpretation – the adjective pronoun in the neuter gender of the nominative/accusative case in singular) in the entire possible palette of its functioning. Various functional loadings of the pronoun ‘vse’ lead to inter-part-of-speech transposition and inter-part-of-speech syncretism. The purpose of the article is to highlight all the part-of-speech aspects of the usage of this word through the prism of revealing the nature and patterns, grammatical and semantic changes in these processes. The lexical and grammatical functioning range of the word form ‘vse’ is increasingly wide and diverse. The primary adjective pronoun demonstrates the ability to undergo functional inter-part-of-speech transposition, in particular substantivation, adverbialization, particularization and interjectification. Each type of transposition is associated with systemic changes that occur at different levels, primarily at the syntactic level, and thus semantic shifts and certain morphological changes are outlined. Certain contexts require a special part-of-speech interpretation of the analyzed word form with the use of communicative approaches, since they show semantic, grammatical and functional ambiguity, which results in the phenomenon of inter-part-of-speech syncretism. Under certain communicative conditions, inter-part-of-speech syncretism can become an expressive means.