Порушення гомеостазу та шляхи їх корекції у пацієнтів при поєднанні хронічного панкреатиту і гіпертонічної хвороби

Abstract

Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню діагностики поєднаної патології хронічного панкреатиту та гіпертонічної хвороби шляхом виявлення спільних етіопатогенетичних чинників, особливостей клінічного перебігу захворювань, розширення стандартного діагностичного спектру та оптимізації лікування з метою корекції встановлених розладів. Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань було здійснено загальноклінічне, лабораторно-інструментальне обстеження 102 хворих, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Хустської центральної районної лікарні з діагнозом хронічний панкреатит у поєднанні з гіпертонічною хворобою ІІ стадії протягом 2017–2018 років. Уся досліджувана вибірка пацієнтів була поділена на дві групи. В основу поділу покладено принцип медикаментозної корекції. І група (n=53) отримувала базову терапію відповідно до вимог відповідних клінічних протоколів. Лікування ІІ групи (n=49) зводилось до призначення базової терапії з оптимізацією шляхом включення таких препаратів: “Селен з цинком актив”, “Фолієва кислота” та “Епадол-нео”. Для порівняння результатів була сформована контрольна група (практично здорові особи), репрезентативна за статтю, віком і місцем проживання (n=23). Підтвердженням доцільності та ефективності оптимізації лікування пацієнтів була встановлена відмінність у динаміці основних клінічних симптомів та результатів лабораторно-інструметального дослідження. Досягнуто достовірної міжгрупової відмінності за такими клінічними симптомами: абдоменалгія, нудота, зниження апетиту, важкість в епігастрії, метеоризм, зміни стільця, прояви гіповітамінозу та болючість черева під час глибокої методичної пальпації (р<0,05). Завдяки призначенню оптимізованої терапії було досягнуто достовірної динаміки ряду показників ліпідного метаболізму (зниження рівнів ТГ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ, ІА, Апо В/Апо А1 та зростання антиатерогенних компонентів ліпідного обміну: ХС ЛПВЩ, Апо А1 (р<0,05). На противагу у пацієнтів І групи відмічалися вірогідні зміни рівнів ХС ЛПВЩ, ІА та Апо А1 (р<0,05). Зростання концентрацій Са, Se та Zn (р<0,05) виявилося достовірним у пацієнтів ІІ групи, на відміну від хворих І групи. Показовою була вірогідна міжгрупова відмінність кінцевих значень параметрів запальної відповіді: С-реактивного білка (р=0,04), фібриногену (р<0,01), IL-6 (р<0,01) та IL-4 (р<0,01) та складових антиоксидантного захисту: глутатіонпероксидази (р<0,01), Se (р<0,01), Zn (р<0,01), трансферину (р=0,02), фолієвої кислоти (р<0,01).