«М’яка» дипломатія країн Європейського Союзу в Центральній Азії в сучасних геополітичних реаліях

Abstract

У статті розглядається «м'яка» дипломатія країн Європейського Союзу у Центральній Азії на сучасному етапі. Авторкою досліджено основні параметри політики «м'якої» сили Європейського Союзу передусім у Казахстані, на основі вивчення застосовуваних країнами Європейського Союзу таких ресурсів цієї сили, як культура, освіта, інвестиції, гуманітарна допомога, технічне співробітництво. Показано «м'яку» силу Європейського Союзу на прикладі кращих практик та ресурсів, які використовуються лідерами Союзу – Францією і Німеччиною, окреслено конкретні інструменти та технології, що використовуються цими країнами. Особливу увагу приділено аспектам німецької та французької «м'якої» дипломатії, спрямованим на оптимізацію ресурсів задля досягнення цілей зовнішньої політики України, зокрема з прикладу їхнього «м'якого» впливу на Казахстан. Обгрунтовано висновок про ефективність «м'якої» дипломатії Європейського Союзу в особі Франції та Німеччини, оскільки «м'яка» сила є ключовим ресурсом для зміцнення впливу, що сприяє зростанню довіри та взаєморозуміння між країнами Європейського Союзу і Центральної Азії. Дослідження кращих практик країн Європейського Союзу щодо використання потенціалу «м'якої» дипломатії є важливим не лише для Казахстану, а і для України.

The article examines the soft diplomacy of the European Union in Central Asia at the present stage. The author analyzes the main parameters of the European Union’s soft power policy, especially in Kazakhstan, based on the study of the resources of this power used by the EU countries, such as culture, education, investment, humanitarian aid, and technical cooperation. The author shows the soft power of the European Union on the example of the best practices and resources used by the leaders of the Union – France and Germany, and outlines the specific tools and technologies used by these countries. Particular attention is paid to the aspects of German and French “soft” diplomacy aimed at optimizing resources to achieve the goals of Ukraine’s foreign policy, in particular, on the example of their “soft” influence on Kazakhstan. The conclusion about the effectiveness of the European Union’s soft diplomacy represented by France and Germany is substantiated, since soft power is a key resource for strengthening influence, which contributes to the growth of trust and mutual understanding between the countries of the European Union and Central Asia. The study of the best practices of the European Union in using the potential of soft diplomacy is important not only for Kazakhstan, but also for Ukraine.