Дипломатія санкцій: чи працює економічний тиск у сучасному світі?

Abstract

Проведено детальний аналіз ефективності санкцій як одного з ключових інструментів міжнародної дипломатії та засобу ненасильницького впливу на держави-порушниці міжнародного права. Санкції розглядаються як політичні, економічні та секторальні обмеження, що мають на меті зміну поведінки політичних режимів, стримування агресії та захист прав людини без безпосереднього застосування сили. Окреслено чинники, що впливають на результативність санкцій, серед яких визначальними є рівень інтеграції держави-об’єкта в глобальну економіку, ступінь міжнародної координації політики санкцій, політична структура країни (демократична чи авторитарна), а також здатність до обходу обмежень за допомогою альтернативних економічних і фінансових механізмів. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу впливу санкцій на Росію, Іран та Північну Корею. Показано, що в умовах авторитарного правління санкції не завжди призводять до негайної зміни політики через здатність режимів контролювати інформаційний простір, економічні ресурси та використання зовнішнього тиску для внутрішньої мобілізації. Водночас демократичні країни виявляються більш вразливими до тиску санкцій, внаслідок залежності від громадської думки. Також досліджено практики обходу санкцій – зокрема через «сіру» торгівлю, використання криптовалют, транзакції через треті країни та нелегальний реекспорт, – що значною мірою нівелюють ефективність режиму санкцій. У підсумку дослідження встановлено, що санкції є важливим, проте недостатнім інструментом зовнішньополітичного впливу. Вони можуть завдати істотної економічної шкоди, але лише за умов широкої міжнародної підтримки та обмеженої можливості їхнього обходу. Для досягнення довгострокових політичних змін необхідне поєднання санкцій з іншими формами впливу – дипломатичним тиском, економічними стимулами або, за певних умов, військовим втручанням. Отже, політика санкцій має враховувати специфіку цільової держави, її політичного режиму, економічної структури та здатності до адаптації в умовах міжнародної ізоляції.

The article provides a detailed analysis of the effectiveness of sanctions as one of the key instruments of international diplomacy and a means of non-violent influence on states that violate international law. Sanctions are seen as political, economic and sectoral restrictions aimed at changing the behaviour of political regimes, deterring aggression and protecting human rights without the direct use of force. The author outlines the factors affecting the effectiveness of sanctions, among which the most important are the level of integration of the target state into the global economy, the degree of international coordination of sanctions policy, the political structure of the country (democratic or authoritarian), and the ability to circumvent restrictions through alternative economic and financial mechanisms. Particular attention is paid to a comparative analysis of the impact of sanctions on Russia, Iran and North Korea. It is shown that in the context of authoritarian rule, sanctions rarely lead to immediate policy changes due to the ability of regimes to control the information space, economic resources and use external pressure for internal mobilisation. At the same time, democratic countries are more vulnerable to sanctions pressure due to their dependence on public opinion. The article also examines the practices of circumventing sanctions, including through grey trade, the use of cryptocurrencies, transactions through third countries, and illegal re-exports, which largely offset the effectiveness of sanctions regimes. The study concludes that sanctions are an important but insufficient instrument of foreign policy influence. They can cause substantial economic damage, but only if there is broad international support and limited circumvention. To achieve long-term political change, it is necessary to combine sanctions with other forms of influence, such as diplomatic pressure, economic incentives, or, under certain conditions, military intervention. Thus, sanctions policy should take into account the specifics of the target state, its political regime, economic structure and ability to adapt in the face of international isolation.