Теоретичні та практичні аспекти впливу судової правотворчості на судову реформу

Abstract

У статті узагальнено, розширено та обґрунтовано наукові знання про теоретичні та практичні аспекти впливу судової правотворчості на судову реформу. Охарактеризовано юридичну природу судової правотворчості з урахуванням сучасних контекстуальних і концептуальних підходів до розуміння правотворчого потенціалу суду. Судова правотворчість є важливим, невід’ємним та особливим різновидом правотворчості. Юридична природа судової правотворчості глибока та багатогранна, зокрема вона є способом досягнення мети правосуддя та забезпечення верховенства права; важливою гарантією захисту прав людини; необхідним елементом реалізації верховенства права в механізмі забезпечення прав і свобод людини; засобом подолання законодавчих прогалин і виключної правової проблеми в ході правозастосування; інструментом добудови права; «страховим» агентом законодавця тощо. У демократичних країнах світу судова правотворчість зарекомендувала себе як ефективний засіб, доручений судам у межах їхньої правосудної діяльності, й цей інструмент вони використовують з належним рівнем відповідальності. Проаналізовано осо-бливості та напрями впливу міжнародної і національної судової правотворчості на реформуван-ня судової системи та правову реформу. Теоретична і практична цінність впливу судової пра-вотворчості на судову та правову реформи полягає в тому, що вона є концептуальною основою для якісної трансформації вітчизняної судової влади, судочинства, правосуддя та системи права, зокрема галузі судового права. Розкрито стан і тенденції запровадження судової правотворчості в національну правову систему України за результатами останньої судової реформи. З кожним етапом судової реформи в Україні актуалізується необхідність офіційного визнання судової правотворчості. Судова реформа 2016 р. позитивно не вирішила це питання. На теперішній час потреба запровадження судової правотворчості переважно визнається на доктринальному рівні, але законодавцем відкидається.

The article summarizes, expands and substantiates scientific knowledge about the theoretical and practical aspects of the influence of judicial law-making on judicial reform. The legal nature of judicial law-making is characterized, taking into account modern contextual and conceptual approaches to understanding the law-making potential of the court. Judicial law-making is an important, integral and special type of law-making. The legal nature of judicial law-making is deep and multifaceted, in particular, it is a way of achieving the goal of justice and ensuring the rule of law; an important guarantee of the protection of human rights; a necessary element of implementing the rule of law in the mechanism of ensuring human rights and freedoms; a means of overcoming legislative gaps and exceptional legal problems in the course of law enforcement; a tool for supplementing the law; «insurance» agent of the legislator, etc. In the democratic countries of the world, judicial law-making has proven itself as an effective tool entrusted to the courts within the limits of their judicial activity, and they use this tool with an appropriate level of responsibility. The peculiarities and directions of influence of international and national judicial law-making on reforming the judicial system and legal reform are analyzed. The theoretical and practical value of the influence of judicial law-making on judicial and legal reforms lies in the fact that it is a conceptual basis for the qualitative transformation of the domestic judiciary, judiciary, justice and the legal system, in particular the field of judicial law. The state and trends of the introduction of judicial law-making into the national legal system of Ukraine based on the results of the last judicial reform are revealed. With each stage of judicial reform in Ukraine, the need for official recognition of judicial law-making becomes more relevant. The judicial reform of 2016 did not positively resolve this issue. Currently, the need to introduce judicial law-making is mostly recognized at the doctrinal level, but is rejected by the legislator.