Реформування конструкції і моделей приватизації

Abstract

Стаття присвячена моніторингу економічної ситуації в Україні, діяльності контролюючих органів, висвітленню підходів до реформування структури власності на основі приватизаційних процесів. Аналіз ситуації, що відбуваються у сфері приватизації характеризує їх складність, що викликана військовим станом та нестабільністю у державі, поширенням фактів протиправного заволодіння державним майном та іншими дестабілізуючими факторами, які використовуються структурами країни- агресора з метою реалізації власних цілей. Обумовлюється потреба подальшої локалізації тіньових схем приватизації з небезпечним для економічної незалежності України зростанням частки іноземного капіталу «недружніх» держав у стратегічних галузях економіки й на об’єктах критичної інфраструктури, що є однією з сучасних загроз економічної сфери України.У рамках стабілізаційної приватизації розглядається необхідність врахування не тільки національного законодавства а й міжнародних норм, зокрема положень Декларації ОЕСР «Про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства», в якій йдеться про національний режим, про колізійні вимоги до корпорацій і про міжнародні інвестиції, що варто застосовувати в нинішніх умовах та у післявоєнному періоді України. У даному відношенні варто визначити державний орган, який достойно і вміло керуватиме російськими активами на які накладені санкції та які передаватимуться країнами-партнерами опісля їх розмороження для відновлення нашої держави за стандартами суверенних фондів чи фондів національного добробуту. Післявоєнна приватизація повинна містити еволюційну основу і увагу до національних активів особливо у базових галузях та відносно невідновлюваних ресурсів, які належать громадянам України. Таким чином необхідним є чіткий баланс між потребами країни в особі її інституцій та правами й свободами людини і громадянина, які гарантуються й звуження їх змісту не допускається при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Варто зберігати основи ст. 41 Конституції України якою визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності яке є непорушним та гарантоване ст. 1 «Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».Таким чином конструкція майбутньої приватизації повинна враховувати і елементи історичної приватизаційної частини, що розпочалася з визнанням незалежності України й врегульована нормами Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 No 720, які й нині залишаються актуальними зважаючи на виклики сьогодення (орієнтуючись на загрози у продовольчій безпеці), а подекуди потребують втручання контролюючих та правоохоронних органів, оскільки без минулого немає і майбутнього.

The article is devoted to the monitoring of the economic situation in Ukraine, the activities of control bodies and the coverage of approaches to reforming the ownership structure based on privatization processes. The analysis of the situation occurring in the field of privatization characterizes their complexity, which is caused by the state of war and instability in the state, the spread of illegal possession of state property and other destabilizing factors used by the structures of the aggressor country to achieve their own goals. The need for further localization of shadow privatization schemes is determined by the growth of the share of foreign capital in strategic sectors of the economy and in critical infrastructure facilities, which is one of the greatest modern threats to the economic sphere of Ukraine, which is dangerous for the economic independence of Ukraine.In the framework of stabilization privatization, the need to take into account not only national legislation, but also international norms, in particular the provisions of the OECD Declaration «On International Investments and Multinational Enterprises», which deals with the national regime, conflicting requirements for corporations and international investments, which should be applied in current conditions and in the post-war period of Ukraine. In this regard, it is worth defining a state body that will competently and competently manage Russian assets that are subject to sanctions and that will be transferred by partner countries after they are unfrozen for the restoration of our state according to the standards of sovereign funds or national welfare funds.Post-war privatization should contain an evolutionary basis and attention to national assets, especially in basic industries and relatively non-renewable resources that belong to the citizens of Ukraine. Thus, a clear balance is necessary between the needs of the country in the person of its institutions and the rights and freedoms of a person and a citizen, which are guaranteed and narrowing of their content is not allowed when adopting new laws or making changes to existing laws. It is worth preserving the foundations of Article 41 of the Constitution of Ukraine, which stipulates that everyone has the right to own, use and dispose of their property, and no one can be unlawfully deprived of the right to property, which is inviolable and guaranteed by Article 1 of the «First Protocol to the Convention on the Protection of Human Rights and fundamental freedoms».Thus, the design of the future privatization should also take into account the elements of the historical privatization part, which began with the recognition of Ukraine’s independence and is regulated by the provisions of the Decree of the President of Ukraine «On the procedure for allocating lands transferred to collective ownership to agricultural enterprises and organizations» dated August 8, 1995 No. 720, which are still in force today remain relevant in view of today’s challenges (focusing on threats to food security) and sometimes require the intervention of regulatory and law enforcement agencies, since without the past there is no future.