Ракурси правової аргументації: конституційна рада Франції vs ЄСПЛ.

Abstract

У статті здійснено порівняльний аналіз практики Конституційної ради Французької Республіки та Європейського суду з прав людини у сфері захисту основоположних прав. Основна увага зосереджена на таких сферах правового регулювання, як право на повагу до при ватного і сімейного життя та свобода вираження поглядів. У цьому контексті розглянуто низку рішень Конституційної ради (зокрема про анонімні пологи та закон про сприяння поширенню захисту творчості в Інтернеті – HADOPI) та ЄСПЛ (справи Mennesson v. France, Bono v. France тощо). Проаналізовано відмінності в підходах до застосування принципу пропорційності, балансу інтересів та оцінки позитивних і негатив них зобов’язань держави. Підкреслено, що Конституційна рада діє в межах обережної моделі контролю, акцентуючи на дотриманні меж повноважень законодавця, тоді як ЄСПЛ формує європейський стандарт активного захисту прав. Окрему увагу приділено рішенням Європейського суду з прав людини щодо Франції у справі про захист неповнолітніх без супроводу та через застосування Закону від 4 березня 2002 року до позову про компенсацію дитині, народженій з інвалідністю, до набрання ним чинності, що стало прикладом виявлення порушень навіть у системі з усталеною інституційною структурою. Доказується, що зіставлення рішень обох органів дозволяє глибше осмислити механізми захисту прав людини у Франції та роль наднаціонального контролю у формуванні правозастосовної практики. Також наголошено на зростаючій ролі судового діалогу між Кон ституційною радою Франції та ЄСПЛ у контексті захисту прав людини.

The article provides a comparative analysis of the practice of the Constitutional Council of the French Republic and the European Court of Human Rights in the field of protection of fundamental rights. The main attention is focused on such areas of legal regulation as the right to respect for private and family life and freedom of expression. In this context, a number of decisions of the Constitutional Council (in particular, on anonymous births and the law on promoting the protection of creativity on the Internet – HADOPI) and the ECtHR (cases Mennesson v. France, Bono v. France, etc.) are considered. The differences in approaches to the application of the principle of proportionality, balance of interests and assessment of positive and negative obligations of the state are analyzed. It is emphasized that the Constitutional Council operates within the framework of a cautious control model, emphasizing compliance with the limits of the legislator’s powers, while the ECtHR forms a European standard for active protection of rights. Special attention is paid to the decisions of the European Court of Human Rights regarding France in the case on the protection of unaccompanied minors and through the application of the Law of 4 March 2002 to a claim for compensation for a child born with a disability before its entry into force, which became an example of identifying violations even in a system with an established institutional structure. It is argued that a comparison of the decisions of both bodies allows for a deeper understanding of the mechanisms for the protection of human rights in France and the role of supranational control in the formation of law enforcement practice. The growing role of judicial dialogue between the Constitutional Council of France and the ECHR in the context of the protection of human rights is also emphasized.