Відсутність конституційного контролю: між нормативізмом і парламентаризмом у Французькій правовій традиції (1792-1958)

Abstract

У статті досліджується феномен відсутності ефективного інституту консти туційного контролю у Франції у період від Першої до Четвертої Республіки (1792-1958 рр.). Аналізуються революційні цінності, парламентський суверені тет та універсальність закону як причини несприйняття самої ідеї судової пере вірки закону на відповідність Конституції. Увага приділяється специфіці кожної Республіки: від абсолютизації волі законодавця у період Першої Республіки до формального існування Конституційного комітету при Четвертій Республіці, повноваження якого були обмежені лише політичним фільтруванням. Розкриваються ідеї Е.-Ж. Сієса щодо створення спеціалізованого судового органу та історичні обставини формування негативного ставлення до ідеї вер ховенства Конституції, яка сприймалася як загроза демократії. На прикладі Третьої Республіки показано, як навіть при наявності дискусій про доцільність американської моделі контролю, її імплементація виявилася неможливою через страх перед могутнім парламентом. Висновується, що переважання концепції, за якою «закон – це воля народу» та фактична відсутність уявлень про конституцію як базову норму зробили будь-який контроль за законом неприйнятним у республіканських режимах Франції до 1958 року. Лише з прийняттям Конституції П’ятої Республіки та еволюцією повнова жень Конституційної ради (починаючи з 1971 року), Французька Республіка здійснила перехід від політичної до правової моделі контролю. Стаття висвіт лює доктринальні та інституційні основи цієї трансформації, підкреслюючи значення зламу між традицією абсолютного парламентаризму та утвердженням принципу верховенства Конституції.

The article examines the phenomenon of the absence of an effective institute of constitutional control in France in the period from the First to the Fourth Republic (1792-1958). Revolutionary values, parliamentary sovereignty and the universality of law are analyzed as reasons for the rejection of the very idea of judicial review of the law for its compliance with the Constitution. Attention is paid to the specifics of each Republic: from the absolutization of the will of the legislator during the First Republic to the formal existence of the Constitutional Committee under the Fourth Republic, whose powers were limited only by political filtering The ideas of E.-J. Siès's proposal to create a specialized judicial body and the historical circumstances of the formation of a negative attitude towards the idea of the supremacy of the Constitution, which was perceived as a threat to democracy. The example of the Third Republic shows how, even with the existence of discussions about the expediency of the American model of control, its implementation turned out to be impossible due to the fear of a powerful parliament. It is concluded that the dominance of the concept according to which "the law is the will of the people" and the actual absence of ideas about the constitution as a basic norm made any control over the law unacceptable in the republican regimes of France until 1958. Only with the adoption of the Constitution of the Fifth Republic and the evolution of the powers of the Constitutional Council (starting from 1971), the French Republic made the transition from a political to a legal model of control. The article highlights the doctrinal and institutional foundations of this transformation, emphasizing the significance of the break between the tradition of absolute parliamentarism and the establishment of the principle of the supremacy of the Constitution.