Foreign language communicative competence in the professional activities of a public servant

Abstract

The article is devoted to the study of issues related to communicative competence in the activities of civil servants. The scientific and theoretical approaches to the definition of “competence” and its types are analyzed. It has been established that an important condition for entering the civil service and its further passage at all stages is the appropriate level of professional competence of a civil servant. The level of professional competence of each civil servant determines the effectiveness of the civil service as a whole. Communication competence is highlighted as an important component of professional competence. It is understood as a multifaceted attribute, inherently tied to the specific conditions of its application, and presupposes that an individual already possesses the necessary competencies for a given position. Given the need for civil servants to be involved in international relations and to be constantly present in the international information space, communication skills and a sufficient level of knowledge of a foreign language of professional use become crucial in this matter and influence the formation and development of foreign language communication competence. In order to reveal the essence of this competence, its main components are emphasized and each of them is explained. It is proved that the formation and development of foreign language communicative competence occurs simultaneously with the professional training of civil servants. It is noted that self-education and self-development have an equally significant impact on learning, which makes it possible to independently plan, adjust, coordinate their learning and independently influence the formation of foreign language communicative competence as part of their professional competence.

Статтю присвячено дослідженню питань, пов’язаних із комунікативною компетентністю в діяльності державних службовців. Проаналізовано наукові та теоретичні підходи до визначення поняття компетентність та її видів. Встановлено, що від рівня професійної компетентності кожного державного службовця залежить ефективність функціонування державної служби загалом. Комунікативна компетенція висвітлена як вагома складова професійної компетентності. Враховуючи необхідність залучення державного службовця до міжнародних відносин, постійного перебування у міжнародному інформаційному просторі, комунікативні навички стають вирішальними у даному питанні та впливають на формування та розвиток іншомовної комунікативної компетенції. Відзначено, що формування та розвиток іншомовної комунікативної компетенції відбувається одночасно з проходженням професійного навчання державних службовців. Обґрунтовано необхідність постійного розвитку комунікативних навичок державних службовців з метою підвищення ефективності та результативності їх професійної діяльності. Наголошено, що основним напрямом розвитку комунікативної компетентності державних службовців є комунікативна освіта. Також зазначається, що самоосвіта та саморозвиток мають не менш вагомий вплив на навчання, що надає можливість самостійно планувати, коригувати, координувати своє навчання та самостійно впливати на формування іншомовної комунікативної компетенції як складової своєї професійної компетентності. Зазначено, що іншомовна комунікативна компетенція посідає важливе місце в професійній компетентності сучасного державного службовця та сприяє застосуванню отриманих під час професійного навчання знань та вмінь у професійній діяльності, використовуючи спеціальні лінгвістичні засоби.