Challenges in preparing future translators

Abstract

The article explores the multifaceted challenges involved in training future translators in an era marked by rapid technological, linguistic, and cultural shifts. It highlights the importance of integrating both theoretical knowledge and practical skills within translator education. A key focus is on mastering emerging translation technologies, including machine translation and computer-assisted tools, which require new competencies such as advanced post-editing. The development of deep bilingual proficiency is emphasized, extending beyond basic fluency to include idiomatic expressions, register, and genre conventions. Intercultural competence is also critical, as translators serve as cultural mediators sensitive to social norms and contextual nuances. The article points out that many academic programs struggle to balance theory with hands-on experience, often lacking real-world training opportunities like internships. Additionally, soft skills such as time management, communication, and collaboration are frequently underemphasized despite their professional importance. To address these gaps, curricular innovations like simulation-based training and mentorship are recommended. Lifelong learning is identified as essential due to ongoing linguistic, technological, and social changes, requiring adaptability and continuous professional development. Reflective practice is encouraged to foster critical self-assessment and improvement. Ultimately, the paper advocates for a dynamic, interdisciplinary educational approach that embraces technological advances while cultivating intercultural intelligence. By proactively addressing these challenges, educators can prepare translators to meet current demands and shape the future of global communication. The article also stresses the importance of ethical considerations in the use of translation technologies, highlighting issues such as authorship and data privacy. Furthermore, it underscores that technology should complement rather than replace human translators, preserving the essential role of human judgment and creativity in translation. The paper further emphasizes the necessity for translator education to remain flexible and responsive to ongoing industry changes, ensuring graduates are prepared for diverse and evolving career paths. It also highlights the role of collaboration between academia and the translation industry to keep curricula relevant and aligned with professional standards.

Стаття досліджує багатогранні виклики, пов’язані з навчанням майбутніх перекладачів в умовах стрімких технологічних, мовних і культурних змін. У ній підкреслюється важливість поєднання теоретичних знань і практичних навичок у процесі освіти перекладачів. Особливу увагу приділено опануванню новітніх перекладацьких технологій, зокрема машинного перекладу та інструментів комп’ютерної підтримки перекладу, що вимагають нових компетентностей, таких як розширене постредагування. Розвиток глибокої двомовної компетентності висвітлено як ключовий елемент, що виходить за межі базової мовної обізнаності і охоплює ідіоматичні вирази, регістри та жанрові особливості. Міжкультурна компетентність також є критично важливою, оскільки перекладачі виступають культурними посередниками, чутливими до соціальних норм і контекстуальних нюансів. У статті зазначено, що багато освітніх програм мають труднощі з балансуванням між теорією та практикою, часто не забезпечуючи здобувачам вищої освіти можливості отримати досвід у реальних умовах, таких як стажування. Крім того, такі софт скілc, як управління часом, комунікація та співпраця, часто недооцінюються, попри їхнє професійне значення. Для подолання цих прогалин рекомендуються інновації в навчальних програмах, зокрема навчання на основі симуляцій та наставництво. Безперервне навчання визнається необхідним у зв’язку з постійними змінами у мовній, технологічній та соціальній сферах, що вимагають адаптивності та постійного професійного розвитку. Заохочується рефлексивна практика як засіб критичного самоаналізу та вдосконалення. У статті охарактеризовано динамічний, міждисциплінарний підхід до освіти перекладачів, який поєднує технологічні новації з розвитком міжкультурного інтелекту. У доробку наголошено також на важливості етичних аспектів у використанні перекладацьких технологій, зокрема таких питань, як авторство та конфіденційність даних. Зазначається, що технології мають доповнювати, а не замінювати людських перекладачів, зберігаючи важливу роль людського судження та креативності в перекладі. У статті також підкреслюється необхідність того, щоб освіта перекладачів залишалась гнучкою і чутливою до постійних змін у галузі, забезпечуючи підготовку випускників до різноманітних і динамічних професійних шляхів. Крім того, наголошується на важливості співпраці між академічними установами та перекладацькою індустрією для збереження актуальності навчальних програм та їхньої відповідності професійним стандартам.