Konkurencia a Komplementarita Dvoch Typov Deantroponymických Adjektív v Slovenčine

Abstract

V slovenčine pozorujeme varírovanie dvoch typov deantroponymických adjektív, individuálnych vzťahových adjektív (Trumpova administratíva, Einsteinove vlasy, Tarantinov čierny humor) a vlastných vzťahových adjektív so sufixom -ovský (trumpovská administratíva, einsteinovský účes, tarantinovský čierny humor). Exemplifikácie dokumentujú, že varírovanie jestvuje aj v súvýskytoch s identickými substantívami, avšak pevnosť kolokátov identická nie je. Vzniká otázka, v čom sú kolokačné paradigmy dvoch typov adjektív špecifické a v čom sa vzájomne dopĺňajú. Možno v súčasnom textovom „správaní sa“ pozorovať kontinuitu so starším stavom vývinu? Máme na mysli fakt, že kým individuálne vzťahové adjektíva (IVA) slovenčina prevzala z praslovančiny, vzťahové adjektíva sú produktom neskoršej fázy vývinu jazyka (ale aj ontogenézy reči). Štúdia je založená na korpusových metódach výskumu. Výskumným materiálom je subkorpus publicistických textov prim- 10.0-public-inf Slovenského národného korpusu. Analýza kolokačných paradigiem prináša tieto zistenia. a) Substantíva v kolokačnej paradigme IVA intenzifikujú ich povahu – kódovať vzťah k jedinečnej bytosti. Súčasťou kolokačných paradigiem IVA sú substantíva pomenúvajúce existenciu, osobnostné charakteristiky človeka, materiálne veci v jeho vlastníctve, príbuzenské a iné medziľudské vzťahy, výsledky myšlienkovej a komunikačnej aktivity. Typicky sa s individuálnymi vzťahovými adjektívami spájajú aj pomenovania výsledkov kreativity jednotlivca z oblasti „zdroja slávy“ osoby, ktorej meno je motivantom adjektíva. b) Substantíva v kolokačných paradigmách adjektív na -ovský umožňujú prehodnotenie čisto vzťahového významu adjektíva na špecifické významy typickosť, pôvodca, podobnosť, plurálnosť, dedikačný a kvalifikačný význam. Individuálne vzťahové adjektíva sú konkrétnejšie a kongruentné so substantívami, podporujúcimi vzťah k individuálnej bytosti, adjektíva na -ovský kódujú abstraktnejšie a kontextovo variabilnejšie vzťahy náročnejšie na interpretačnú aktivitu percipienta textu.

In Slovak we observe a variation of two types of deanthroponymic adjectives, individual relational adjectives (Trump’s administration, Einstein’s hair) and relational adjectives with the suffix -ovský (Trump’s administration, Einstein’s hairstyle). Variation also exists in co-occurrences with identical nouns, but the strength of the collocates is not identical. The question arises, in what ways are the collocational paradigms of the two types of adjectives specific and in what ways do they complement each other? Is it possible to observe continuity in the present textual “behaviour” of adjectives with an earlier state of development? We are referring to the fact that while individual relational adjectives were taken over by Slovak from Proto-Slavic, relational adjectives are a product of a later stage of language development, they were (also) created under the influence of foreign models in more abstract texts. The study is based on corpus research methods. The research material is a subcorpus of public texts prim-10.0-public-inf. An analysis of collocation paradigms yields the following findings. a) Substantives in the collocational paradigm of individual relational adjectives intensify their nature - to encode a relation to a unique entity. Substantives naming existence, personal characteristics of a person, material things in possession, kinship and other interpersonal relations, results of thought and communication activity are part of collocational paradigms. Typically, individual relational adjectives are associated with naming the results of an individual’s creativity from the sphere of the “source of fame” of the person whose name is the motivator of the adjective. b) Substantives in the collocational paradigms of deanthroponymic adjectives ending with -ovský allow reassessing the purely relational meaning of the adjective to the specific meanings of typicality, originator, similarity, plurality, deductive and qualificatory meaning. Individual relational adjectives are more concrete, adjectives ending with -ovský encode more abstract relations, more demanding on the interpretive activity of the percipient.

У словацькій мові спостерігається варіація двох типів відантропонімних прикметників: індивідуальних відносних прикметників (Trumpova administratíva, Einsteinove vlasy, Tarantinov čierny humor) та відносних прикметників з суфіксом -ovský (trumpovská administratíva, einsteinovský účes, tarantinovský čierny humor). Приклади документують, що варіація існує і в контекстах з ідентичними іменниками, але сила колокатів неоднакова. Виникає запитання: в чому специфіка колокаційних парадигм двох типів прикметників і як вони взаємодоповнюються? Чи можна в сучасній текстовій «поведінці» спостерігати правонаступність зі старішим станом розвитку? Мається на увазі факт, що індивідуальні відносні прикметники (ІВП) словацька мова запозичила з праслов’янської мови, в той час як відносні прикметники є продуктом пізнішої фази розвитку мови (а також й онтогенезу мови). Стаття базується на корпусних методах дослідження. Дослідницьким матеріалом є підкорпус публіцистичних текстів prim-10.0-public-inf Словацького національного корпусу. Аналіз колокаційних парадигм дає такі результати: a) Іменники в колокаційній парадигмі ІВП підсилюють здатність кодувати стосунок до унікальної особи. Частиною колокаційних парадигм ІВП є іменники, що позначають існування, особистісні характеристики людини, матеріальні речі в її власності, родинні та інші міжособистісні стосунки, результати розумової та комунікаційної діяльності. З індивідуальними відносними прикметниками зазвичай поєднуються й позначення результатів креативності особи зі сфери «джерела слави», ім’я якої є твірною основою для прикметника. б) Іменники в колокаційних парадигмах прикметників на -ovský дозволяють переглядати чисто відносне значення прикметника на специфічні значення типовості, похідності, подібності, множинності, присвяти та кваліфікаційного значення. Індивідуальні відносні прикметники є конкретнішими і узгоджуються з іменниками, що підтримують стосунок до індивідуальної особи, в той час як прикметники на -ovský кодують більш абстрактні та контекстуально змінювані відносини, що потребують складнішої інтерпретаційної діяльності реципієнта.