Записки баварського вояка Йогана Шільтбергера як джерело з історії війн турецького султана Баязида І та Великого еміра Тимура (Тамерлана)

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати записки Йогана Шільтбергера про перебіг і наслідки воєн, які вели два всесильні мусульманські володарі – турецький султан Баязид І та Великий емір Тимур (Тамерлан) наприкінці XIV – на початку XV ст. При реалізації поставлених завдань використано історико-системний, аналітичний, порівняльний та описовий методи дослідження. Найбільш правдоподібною є та частина записок Йогана Шільтбергера, яка стосується завойовницьких походів султана Баязида І після битви при Нікополі 1396 року. В цей час баварський вояк перебував на службі в турецького володаря і був безпосереднім учасником низки збройних акцій. Він, зокрема, досить докладно описує війну за підкорення бейлика Караманидів, який становив серйозну перешкоду на шляху до утвердження влади султана над Анатолією. В контексті завойовницької політики Тамерлана в записках Й.Шільтбергера акцентується на індійському поході еміра, на захопленні ним малоазійського міста Севастії та на його війні з султанатом мамлюків. Значну увагу Й.Шільтбергер приділив опису звірств та безчинств Тамерлана, жорстоких розправ над населенням підкорених регіонів. Доволі стисло європейський бранець інформує про вирішальну битву між Тимуром і Баязидом І, яка відбулася 1402 року. Вона завершилася розгромом військ Баязида та захопленням його в полон. У висновках відзначається, що запискам Й. Шільтбергера притаманне нехронологічне висвітлення подій. Це, ймовірно, зумовлено тим, що автор писав їх з пам’яті, вже після повернення на батьківщину. Критичної оцінки вимагають також дані про чисельність військ Баязида, Тимура та їхніх супротивників і под. Попри це, в контексті вивчення життя й завоювань султана Баязида І та еміра Тимура записки Йогана Шільтбергера, поза сумнівом, заслуговують на увагу.

The purpose of the study is to analyze the notes of Johann Schiltberger on the course and consequences of the wars waged by two all-powerful Muslim rulers – the Turkish Sultan Bayezid І and the Great Emir Timur (Tamerlane) in the late 14th – early 15th centuries. In implementing the tasks set, historical-systematic, analytical, comparative and descriptive research methods were used. The most plausible is the part of Johann Schiltberger's notes that concerns the conquest campaigns of Sultan Bayezid І after the Battle of Nikopol in 1396. At that time, the Bavarian soldier was in the service of the Turkish ruler and was a direct participant in a number of armed actions. In particular, he describes in quite detailed the war for the conquest of the Karamanid beylik, which constituted a serious obstacle to the consolidation of the sultan's power over Anatolia. In the context of Tamerlane's conquering policy, J. Schiltberger's notes emphasize the emir's Indian campaign, his capture of the Asia Minor city of Sebastia, and his war with the Mamluk Sultanate. J. Schiltberger paid considerable attention to the description of Tamerlane's atrocities and excesses, and his cruel massacres of the population of the conquered regions. The European captive informs rather briefly about the decisive battle between Timur and Bayezid І, which took place in 1402. It ended with the defeat of Bayezid's troops and his capture. The conclusions state that J. Schiltberger's notes are characterized by a non-chronological coverage of events. This is probably due to the fact that the author wrote them from memory, after returning to his homeland. The data on the size of the troops of Bayezid І, Timur and their opponents, etc., also require critical assessment. Despite this, Johann Schiltberger’s notes undoubtedly deserve attention in the context of studying the life and conquests of Sultan Bayezid and Emir Timur.