Модель корекції саморуйнівної поведінки на основі вивчення схильності до аутоагресії

Abstract

Корекція саморуйнуючої поведінки є важливим соціальним завданням, вирішення якого можливе лише при інтеграції різних напрямків роботи з пацієнтом в єдину стратегію. На основі вивчення психологічних і психопатологічних паралелей суїцидогенезу 60 суїцидентів і 60 хворих інфарктом міокарда ми розробили і застосували трикомпонентну модель психотерапевтичної корекції само руйнівної поведінки у пацієнтів з перенесеним інфарктом міокарда та осіб, які здійснили суїцидальну спробу. Модель являє собою поєднання психоосвітнього, гуманістичного (екзистенціального) і когнітивно-поведінкового блоків інтервенції. Оцінку ступеня редукції саморуйнівної поведінки ми оцінювали за по силою динаміки Колумбійської шкали оцінка тяжкості суїциду (С-88К8). Нами було зафіксовано редукцію суїцидальних думок в обох групах, причому маніфестація «загрозливого» соматичного стану у вигляді інфаркту міокарда додатково сприяла зменшенню суїцидальної налаштованості, що відбилося в повному зникненні всіх суїцидальних ідей. Саме поєднання психоосвітнього, гуманістичного (екзистенціального) і когнітивно-поведінкового блоку з використанням мотиваційної інтерв'ю як інструменту підвищення прихильності до терапії дозволило провести трансформацію актуальних хворобливих життєвих стратегій пацієнтів обох груп.