Венозна гемодинаміка в умовах гострого варикотромбофлебіту великої підшкірної вени

Abstract

Гострий варикотромбофлебіт — найбільш поширене ускладнення варикозної хвороби вен нижніх кінцівок. Специфіка висхідного тромбофлебіту поверхневих вен полягає в неможливості прогнозу його перебігу. У роботі наведені результати дослідження взаємозв'язку венозного рефлюксу та \о -кальної флебогемодинаміки при гострому варикотромбофлебіті великої підшкірної вени. Рефлюкс у по верхневих венах нижніх кінцівок оцінювали на основі його поширення в дистальному напрямку. а також за змінами діаметра одного з фрагментів стовбура великої підшкірної вени на 1-2 см проксимальніше верхівки тромбу в положеннях лежачи та стоячи з пробою Вальсальви. Аналіз результатів дослідження дозволив зробити такі висновки: чигії ближче верхівка тромбу до початку рефлюксу. тим він е більш емболонебезпечним; при комбінації рефлюксу через співустя й перфоранти тромбоутворення відбувається назустріч більш вираженому рефлюксу; порочне коло циркуляції венозної крові на стегні у великій підшкірній вені через неспроможне сафено-підколінне співустя. через перфоранти на стегні з реверсом венозної крові у стегнову вену викликає флебогіпертензію в цій ділянці, що сприяє розвитку відносної клапанної неспроможності глибоких вен: включення в патологічне коло венозної циркуляції вени Ажіакоміні також сприяє флебогіпертензії через сафено-підколінне співустя з розвитком клапанної неспроможності глибоких вен.