НАЦІОНАЛЬНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНЦІВ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1991 – 2004 рр.)

Abstract

Сучасні конфесійна та національна ідентичність українців – продукт тривалого періоду конструювання ідентичностей. Колонізуючі народи справили свій вплив на конфесійну та національну ідентичність. Та якщо польський вплив радже сприяв формуванню української нації та греко-католицької ідентичності, то російський призвів до деетнізації та денаціоналізації українства, до появи так званого “малоросійства” та амбівалентності ідентичності українців, а також універсалізував українське православ'я, яке не могло вже стати частиною національної ідентичності. Колонізуючі держави, особливо Росія, посіяли в українців комплекс неповноцінності, який утруднює формування єдиної національної ідентичності. Загальним наслідком колоніального становища стало витворення “двох Україн”, проросійської та проєвропейської. Основними суб„єктами конструювання ідентичностей в незалежній Україні виступають держава та глобалізаційні процеси. Державна політика не спрямована на те, щоб якась конфесія визначала націю і була державною. В Україні законодавчо закріплено конфесійну рівноправність та плюралізм, що має наслідком послаблення позицій традиційних українських конфесій перед навалою неорелігій. В Україні церква відокремлена від держави, що може означати небажання держави підтримувати церкву а також не виключає право держави втручатися в життя церкви. Нинішня посттоталітарно-олігархічна влада проводить політику збереження абмівалентного стану в свідомості більшості українців з метою подальшого затягування свого перебування при владі та усунення своїх політичних противників. Більшість українців не ототожнює себе з державою, не знає, що краще – демократія або комунізм та на виборах віддає перевагу нинішній владі, яка їм нав'язує думку, що комуністи та націоналісти ще гірші за них. Україна – розколота країна, і цей розкол є не тільки геополітичною, але і ідентичнісною реальністю. Єдиною оптимальною перспективою розв'язання кризи ідентичностей в Україні та подолання конфесійно-національного розколу є формування в українців громадянської ідентичності. Соціологічні дослідження вказують, що молодь по всій Україні віддає перевагу демократичним цінностям та все більше ототожнює себе з молодою державою. Тобто намічається тенденція до створення нового типу нації – громадянської, яка здатна увібрати в себе різноманітні ідентичності, присутні в сучасній Україні.