Політико-адміністративні реформи у Київській Русі Х століття та їхні наслідки

Abstract

Х століття ознаменувалося проведенням чотирьох реформ, які й визначили політико-адміністративний устрій Київської Русі. Посадивши своїх мужів по містам, Олег тим самим заклав основи системи посадництва, що в майбутньому могло б призвести до зміцнення Руської держави. Святослав же, посадивши своїх синів по основним руським градам, в плані централізації країни зробив крок назад, так як сини в силу свого родового статусу були більш самостійними, ніж мужі, до того ж після смерті батька вони перетворювались в цілком самостійну силу, що ще більше децентралізовувало державу. Відносини „батько – сини” та „брати – брати” і складали той хиткий кістяк, на якому базувалася вся політична система Київської Русі. Попередня система відносин (князь – мужі), започаткована ще Рюриком та Олегом не зникла, але змістилася з рівня „головне місто – великі міста” на рівень „ велике місто – малі міста”. Адміністративне підкорення деяких районів родоплемінної сільської Русі здійснила Ольга шляхом проведення політичної (через систему становищ) та фіскальної (погостна система) реформ. Проведені протягом Х ст. реформи мали двозначні наслідки. З одного боку, система мужів-посадників та становищ-погостів об'єктивно сприяла зміцненню політико-адміністративної системи держави. А з іншої сторони, відносини між князями, які претендували на основні міські центри Русі, не давали можливості зміцнюватися базовій політичній структурі Руської держави. Загальним наслідком цього стало те, що всередині хиткого політичного кістяка знаходились досить міцні політико-адміністративні зв'язки нижчого рівня, що об'єктивно вели країну на шлях роздрібленості.