Політико-адміністративний устрій Київської Русі кінця ІХ – кінця ХІ ст.: історіографічний аналіз

Abstract

Найбільш вагомий внесок у дослідження політико-адміністративного устрою Київської Русі зробили російські і українські дорадянські та радянські історики. Хоча у межах кожної з цих груп дослідників й існували різні школи та напрямки, проте більшість їх представників в цілому дотримувалися поглядів, наближених до „офіційної історіографії”. Основною з'єднуючою силою цього устрою вони вважали князівську владу, але якщо перші гадали, що вона була зорганізована за родовим принципом, то другі – за феодально-класовим. Напрямки, що виникали на противагу цим концепціям, в основному базувалися на применшенні ролі князя та перебільшенні ваги народного, вічового, начала в управлінні державою. Сучасними науковцями досліджуються деякі окремі сегменти політико-адміністративного ладу, робляться спроби висвітлити державний устрій Русі у світлі модерної історіографії. Що стосується досліджень зарубіжних істориків, то вони носять досить фрагментарний характер (за деякими винятками).

In article the author has come to the conclusion, that the present general representations about the political-administrative system of the Kievan Rus’ are at a level of sights Soviet and before Soviet researchers. The majority of them adhered to sights approached to the "official historiography". As the basic connecting force of this device they considered authority of the prinse, but if first thought, that she was organized by a patrimonial principle, second – on feudal-class. Directions, which arose as opposed to these concepts, basically were based on underestimation of a role of prince and exaggeration of weight of a people in government.