Нові хірургічні підходи у розв'язанні проблем реконструктивно-відновного етапу гастректомії

Abstract

Проаналізовано безпосередні та віддалені функціональні результати хірургічного лікування 351 хворого на рак шлунка, з різними варіантами реконструктивно-відновного етапу. В основній групі – 144 пацієнти – за- стосовано нову технологію формування тонкокишкового резервуару в проксимальному відділі травного тракту, у контрольній групі – 207 хворих – «класичні» варіанти реконструкції за Schlatter і Roux. При порів- няльному аналізі безпосередніх результатів не відзначено статистично значущої різниці (р>0,05) у частот- ності розвитку хірургічних ускладнень (9,7±2,5 % і 8,7±1,9 %) і летальних результатів (4,2±1,7 % і 4,8±1,5 %) серед пацієнтів основної та контрольної групи. Встановлено, що у віддалені терміни спостережень, фор- мування тонкокишкового резервуару сприяє зниженню частотності розвитку демпінг-синдрому у перший рік на 9,8 % (р<0,05), у другий рік на 8,1 %, у третій рік на 9,1 %, пізнього гіпоглікемічного синдрому на 4,5 %, 4,8 % і 5,8 %, астенічного синдрому на 2,6 %, 3,7 % і 2,4 %, рефлюкс-езофагіту на 4,5 %, 4,6 % і 3,9 % щодо років. Кількість пацієнтів з дефіцитом маси тіла серед пацієнтів основної групи зменшилася у перший рік після операції на 10,5 %, у другий рік на 10,5 %, у третій рік на 7,1 %, кількість осіб з тимчасовою втратою працездатності скоротилася на 10, 8 % (р<0,05), 3,7 % і 4,5 % щодо років. Ключові слова: рак шлунка, гастректомія, варіант реконструкції