Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/152
Title: Правове регулювання договору франчайзингу в Європейському Союзі та Україні
Other Titles: Legal regulation of the franchising agreement in the European Union and Ukraine
Authors: Паніна, Юлія Сергіївна
Keywords: франчайзинг, комерційна концесія, Європейський Союз, право інтелектуальної власності, ноу-хау, законодавство, правове регулювання, франчайзер, франчайзі, договір франчайзингу, правоволоділець, користувач, бізнес-франчайзинг, гібридний франчайзинг, майстер-франчайзинг, конверсійний франчайзинг, історія франчайзингу, реєстр франчайзерів, франшиза, переддоговірна відповідальність
Issue Date: Dec-2017
Citation: Паніна Ю. С. Правове регулювання договору франчайзингу в Європейському Союзі та Україні: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Юлія Сергіївна Паніна. – Ужгород, 2017. – 262 с.
Abstract: Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов'язаних з регулюванням відносин, що виникають з договору франчайзингу. У дисертації проаналізовані історичні передумови виникнення і поширення договору франчайзингу в світовій практиці, досліджено процес становлення правового регулювання договору франчайзингу в окремих країнах. Здійснено огляд наукової літератури авторства вітчизняних і європейських дослідників з проблематики правового регулювання договору франчайзингу. Також визначено методологічні підходи деяких вчених до вивчення договору франчайзингу та особливостей його правового регулювання. Узагальнено ті теоретичні та науково-практичні проблеми, які спонукають до більш детального вивчення окремих аспектів правового регулювання договору франчайзингу в Україні та в Європейському Союзі. Одним із важливих аспектів дисертаційного дослідження є визначення правової природи договору франчайзингу як вертикальної угоди, яка підпадає під блокові виключення з-під дії антимонопольно-конкурентного законодавства Європейського Союзу. У процесі дослідження правової природи договору франчайзингу також здійснено порівняльно-правовий аналіз визначень договору франчайзингу та франшизи за законодавством окремих держав-членів ЄС та окремих актів Міжнародного інституту з уніфікації приватного права. Проведений аналіз дозволив сформулювати найбільш точне, на думку автора, визначення договору франчайзингу та франшизи, право на використання якої і складає предмет договору франчайзингу. У дисертації проаналізовані та чітко сформульовані ключові відмінності між договором франчайзингу та агентським, а також дистриб’юторським договором. Доведено, що договір франчайзингу не належить до договорів про трансфер технологій. Окремий підрозділ дисертаційного дослідження присвячений узагальненню та вдосконаленню існуючих в науковій доктрині класифікацій договору франчайзингу. Досліджено такі маловідомі вітчизняній цивілістиці види франчайзингу, як одиничний і багатоелементний франчайзинг, конверсійний, гібридний франчайзинг, проведено чітку межу між багатоелементним франчайзингом і франчайзингом розвитку території. Проаналізовано такий поширений різновид договору франчайзингу, як франчайзинг бізнес-формату. Зокрема доведено, що більшість науковців помилково включають його до класифікації договорів франчайзингу за критерієм змісту франшизи або за видом здійснюваної діяльності. Натомість обґрунтовано доцільність класифікації договорів франчайзингу на традиційні та договори бізнес-формату за критерієм передання або не передання франчайзером розробленої ним системи організації та здійснення відповідної підприємницької діяльності. Доведено, що, зважаючи на стрімкий розвиток франчайзингу та швидке його поширення у всіх сферах життя, неможливо навести вичерпну класифікацію договорів франчайзингу за сферами (галузями) підприємницької діяльності, в яких вони можуть укладатись. У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз джерел, за допомогою яких регулюються відносини між сторонами договору франчайзингу в Європейському Союзі і його окремих державах-членах. Визначено основну проблему правового регулювання договору франчайзингу в ЄС – відсутність у багатьох державах-членах нормативних актів або ж окремих норм, що регулюють відносини за договором франчайзингу, а за наявності таких норм чи актів виявлено їх вузьку спрямованість на врегулювання лише окремих аспектів франчайзингових договірних відносин, наприклад, зобов’язання щодо переддоговірного розкриття інформації. Проаналізовано роль і місце регламентів Комісії Європейського Союзу в системі джерел правового регулювання договору франчайзингу, детально досліджено законодавство держав, які на нормативно-правовому рівні регулюють відносини за договором франчайзингу. Визначено роль, юридичну силу і природу таких джерел правового регулювання договору франчайзингу в межах Європейського Союзу, які не належать до нормативно-правових актів: рекомендацій Міжнародної торгової палати, кодексів етики франчайзингу, правових звичаїв, судової практики. Що стосується рекомендаційних актів неурядовх міжнародних організацій, на основі проведеного аналізу обґрунтовано їх подвійну правову природу: з одного боку, вони закріплюють деякі загальновизнані звичаї міжнародної комерційної діяльності, а з іншого боку – виступають актами «м’якого права», слугуючи підґрунтям, базисом для розробки та прийняття уніфікованих нормативно-правових актів у сфері регулювання франчайзингу. Тобто рекомендаційні акти відіграють посередницьку роль у нормотворчості, будучи проміжною, з’єднуючою ланкою між комерційними звичаями та нормативно-правовими актами. Ключовою частиною дисертаційного дослідження є детальний аналіз системи джерел нормативно-правового регулювання договору комерційної концесії в Україні, а також динаміки змін такого регулювання протягом останніх років. В контексті цього визначено основні переваги та недоліки проекту Закону України «Про франчайзинг», який так і не вступив в силу, і Порядку державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії), який був скасований. Окрім того, проаналізовано основні прогалини і недоліки положень Цивільного кодексу України, які регулюють договір комерційної концесії, проведено порівняння відповідних положень Цивільного та Господарського кодексів України. Визначено, що антимонопольно-конкурентне законодавства України, яке поширюється на договір комерційної концесії (франчайзингу), практично ідентичне до антимонопольно-конкурентного законодавства Європейського Союзу, що є позитивним явищем на шляху інтеграції України до Європейського Союзу. Узагальнено, які з передбачених Цивільним кодексом України об'єктів права інтелектуальної власності можуть передаватися в користування за договором комерційної концесії, а які ні. На основі цього визначені нормативно-правові акти, які регулюють порядок передачі права на використання окремих об'єктів інтелектуальної власності, і які одночасно можуть виступати джерелами правового регулювання договору комерційної концесії в Україні. Для усунення прогалин та недоліків у сфері правового регулювання договору франчайзингу в Україні на підставі правового аналізу чинного законодавства України, законодавства Європейського Союзу та його окремих держав-членів, а також на основі рекомендаційних актів неурядових міжнародних організацій сформульовано кілька актуальних пропозицій щодо вдосконалення законодавства України в сфері регулювання договору франчайзингу. Серед зазначених пропозицій відображено і розвинено вже існуючу ідею доцільності запровадження в Україні переддоговірної відповідальності, зокрема, визначено найбільш оптимальний та юридично обґрунтований перелік відомостей, які мають бути обов’язково включені до документу про розкриття інформації, що має надаватись франчайзером потенційному франчайзі щонайменше за двадцять днів до укладення основного договору. Окрім того в дисертаційному дослідженні обґрунтовано доцільність одночасного запровадження в Україні разом із переддоговірною відповідальністю вимоги щодо нотаріального посвідчення договору франчайзингу. Основною метою запропонованої новели є здійснення під час укладення договору перевірки франчайзера, засвідчення належного виконання ним свого обов’язку щодо переддоговірного розкриття інформації та надання згоди франчайзі на нерозголошення комерційної та іншої важливої інформації, яку він отримав від франчайзера. В контексті запропонованих кроків на шляху до вдосконалення системи правового регулювання договору франчайзингу в Україні доводиться необхідність створення в Україні Реєстру франчайзерів, у якому б зберігались відомості про всіх діючих в Україні франчайзерів, що пропонують до продажу свою франшизу, а також про комерційну ефективність їхньої діяльності, що повинна підтверджуватись відповідними документами. Одержані результати наукового дослідження розраховані на їх теоретичне та практичне використання як у правотворчій діяльності, так і в науковій сфері і навчальному процесі.
Description: http://iful.edu.ua/wp-content/uploads/2017/11/dysertatsiya_Paninoyi.pdf
Type: Text
Publication type: Дисертація
URI: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/152
Appears in Collections:Наукові публікації кафедри цивільного права та процесу



Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.