Інститут судового збору в практиці європейського суду з прав людини

Abstract

У статті на основі аналізу рішень Європейського суду з прав людини робиться висновок, що сама по собі необхідність сплати судового збору під час звернення до суду не становить порушення права на доступ до правосуддя як складового права на справедливий судовий розгляд. Незважаючи на те що визначення порядку сплати й розміру судового збору є виключною компетенцію національних органів, Європейським судом з прав людини вироблено низку положень, які необхідно враховувати. Так, установлення обов’язку сплачувати судовий збір має переслідувати «законну» мету, якою можуть бути фінансування функціонування органів судової влади, дія як стримувальний фактор від легковажних і сутяжницьких позовів. При цьому має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та «законністю» мети. Наведене досягається визначенням розміру судового збору пропорційно ціні позову з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, установленням верхніх лімітів, наділенням судових органів дискреційними повноваженням звільняти від сплати судового збору, зменшувати його розмір, надавати відстрочку чи розстрочку залежно від фінансового становища особи й перспектив справи тощо. Ключові слова: право на доступ до правосуддя, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини, судовий збір, звільнення від сплати судового збору.

On the basis of European Human Rights Court decisions analysis the author concludes that the necessity of the application to the court fee itself is not a violation of the right for access to justice as an element of fair judicial examination right. In spite of the exclusive jurisdiction of national authorities to determine the order and size of Court fee payment, the European Human Rights Court framed the regulations that should be considered. Thus, the court fee payment determination should pursue the “legitimate” purpose such as judicial authorities financing, as an action of unessential claims constraining. At the same time the reasonable proportion between means applied and the “legitimate” purpose should exist. The above mentioned statements are attained by the fee size determination in proportion with the cost of action taking into consideration the minimum wage size, the upper limits determination, the court authorities lodgment the discretional power to exempt from court fee payment, to reduce its size, to respite or defer payment according to the person’s financial status and his claim perspective, etc. Key words: Access to justice right, p. 1 art. 6 European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, European Human rights Court decisions, court fee payment, court fee payment exemption