Фелінозна лімфаденопатія на стоматологічному прийомі: опис клінічного випадку

Abstract

Поширення рідкісних інфекцій в популяції України становить проблему для лікарів-практиків багатьох спеціальностей, і стоматологія в цьому плані не стоїть осторонь. Феліноз є типовим зоонозом, на який також можуть хворіти і люди. Синоніми захворювання: хвороба Дебре, гранульома Молляре, доброякісний лімфоретикульоз, хвороба котячої подряпини. Збудник фелінозу – Bartonella henselae. Це факультативний внутрішньоклітинний паразит, який найчастіше знаходиться в еритроцитах. Також феліноз здатні викликати B. clarridgeiae та B. quintana. Внутрішньоеритроцитарне паразитування бактерій дозволяє уникати впливу імунної системи організму хазяїна, що й обумовлює часту первинну хронізацію інфекційного процесу. B. henselae в природі паразитує у котів, собак, гризунів, мавп. Природний резервуар інфекції – кішки (інфіковані у 40–90% випадків), самі тварини залишаються здоровими. Від людини до людини збудник не передається. Передача збудника у тварин відбувається трансмісивним шляхом через бліх (Ctenocephalides felis), які можуть змінювати хазяїна (коти, гризуни, собаки). Інші можливі вектори передачі – кліщі Ixodes persulcatus, Ixodes ricinus, Dermacentor reticulatus та мухи Lipoptena cervi. Інфекція поширена і в людей у всьому світі – зрізові дослідження виявляють серопозитивних до збудника фелінозу серед дорослих і дітей із частотою від 3% до 31,5% в різних частинах світу. Інфікування відбувається при подряпинах, укусах ослиненні шкіри котами, можливий кон’юнктивальний шлях. Феліноз може проходити у людини в типовій та атиповій формі. Типова – солітарна однобічна лімфаденопатія на фоні незначно порушеного загального стану, уражені лімфатичні вузли можуть нагноюватися. Атипові форми – ураження центральної і периферичної нервової системи (радикуліт, мієліт, поліневрит, менінгіт, енцефалопатії). М’язові-скелетні ураження – остеомієліти, міалгії, артралгії, артрити. Септичні ускладнення – ендокардит, гепато-спленальні абсцеси, пневмонії. Ураження очей – однобічні кон’юнктивіти, увеїти, нейроретиніти. Трапляється грануломатозний кон’юнктивіт із однобічним ураженням привушних лімфатичних вузлів – окуло-гландулярний синдром Парино. Фелінозні гранульоми зорового нерва можуть імітувати ретинобластому. На фоні ВІЛ-інфекції хвороба може перебігати у формі бацилярного ангіоматозу, пеліозного гепатиту. Для фелінозу характерна «псевдомалігнізація» – здатність імітувати злоякісні пухлинні процеси, найчастіше лімфоми. Захворювання є складним для диференційної діагностики. Описано клінічний випадок діагностики атипової форми фелінозу, що тривала у дорослої пацієнтки більше 2 років. Пацієнтка звернулася до хірурга-стоматолога із наявним однобічним ураженням верхньошийного та піднижньоелепних вузлів, яке загострилося після атипового видалення третього моляра. Після серологічної верифікації діагнозу та проведеної протизапальної терапії у пацієнтки настало повне одужання.

The spreading of rare infections among the population of Ukraine is a problem for practitioners of many specialties and dentistry in this regard is not standing alone. Felinosis (сat scratche disease) is a typical zoonosis, on which people can also be ill. Synonyms of the disease: Debre`s disease, Mollaret`s granulome, benign lymphorethiculosis, cat’s scratch disease. Infectious agent of felinosis is Bartonella henselae. This is a facultative intracellular parasite most often found in erythrocytes. Aditionally felinosis may be caused by B. clarridgeiae and B. quintana. Intracellular parasitization of bacteria helps to avoid the influence of the immune system of the host’s organism which causes frequent primary chronization of the infectious process. B. henselae in nature parasites of cats, dogs, rodents, monkeys. The natural reservoir of infection - cats (infected in 40 - 90% of cases) the animals themselves stay healthy. Among humans the pathogen is not transmitted. Transmission of the pathogen among animals occurs through fleas (Ctenocephalides felis) which can change the host (cats, rodents, dogs). Other possible transmission vectors are Ixodes persulcatus, Ixodes ricinus, Dermacentor reticulatus and Lipoptena cervi flies. The infection is wide spreaded among humans around the world - studies show seropositivity to the felinosis agent among adults and children with a frequency of 3% to 31.5% in different parts of the world. Infection occurs in moment of scratches, bites and saliva contamination of skin by cats, conjunctival path is also possible. Felinosis may last among humans in a typical and atypical form. Typical – a solitary one-sided lymphadenopathy with a background of a slightly disturbed general condition; the affected lymphatic nodes may be suppurated. Atypical forms are lesions of the central and peripheral nervous system (radiculitis, myelitis, polyneuritis, meningitis, encephalopathies). Musculoskeletal lesions – osteomyelitis, myalgia, arthralgia, arthritis. Septic complications – endocarditis, hepato-splenic abscesses, pneumonia. Eye lesions – unilateral conjunctivitis, uveitis, neurorethynitis. Specific granulomatous conjunctivitis with one-sided lesion of parotid lymphatic nodes - ocularglandular syndrome Parinaud. Felinous granulomas of the optic nerve can simulate retinoblastoma. On the background of HIV infection the disease may run in the form of bacillary angiomatosis, pelios hepatitis. Pseudo-malignancy is one characteristic of cat scratch disease ability to imitate malignant tumor processes, most often lymphomas. The disease is difficult for differential diagnosis. We described a clinical case of diagnostic of atypical form of felinosis which lasted for an adult female patient for more than 2 years. The patient applied to the surgeon-dentist with a one-sided lesion of the upper-neck and submandibular lymphatic nodes which aggravated after the atypical removal of the third molar. After the serological verification of the diagnosis and the anti-inflammatory therapy the patient was fully recovered.