Портретна характеристика людини у фраземіці української мови

Abstract

Стаття присвячена аналізу тематичних груп фразем на позначення портретної характеристики людини. Фразеологізми є придатним ґрунтом для дослідження мови й культури. Вони є важливим експресивним засобом мови, що допомагає зобразити особливості зовнішності, зокрема й портретної характеристики людини. Необхідність збору, вивчення та опису фразеологізмів як номінативних одиниць завжди залишається актуальною. Авторка стверджує, що фразеологізми - це завжди яскраві, колоритні вислови. Відібрані для опису й аналізу фраземи творять неповторну фразеологічну картину світу українця. Зазначено, що фразеологізми на позначення портретної характеристики відзначаються високою образністю, дотепністю, влучним підкресленням недоліків. Широко використовуються такі художні засоби, як порівняння, оксиморон, антитеза, антонімічна іронія. Все це свідчить про високий творчий потенціал та розвинену ментальність народу. У таких мовних одиницях відтворено найвагоміші ментальні риси українського етносу. У результаті проведеної наукової розвідки робиться висновок про те, що у фразеологізмах української мови закладено великий лінгвокультурний потенціал – відображено найрізноманітніші прояви культурного буття людини: її звичаї, побут, риси характеру та зовнішності. І все це часто передається через портретний опис людини засобами фразеології. Зосередження уваги на найголовніших цінностях українців дає змогу глибше пізнати засади національного світосприйняття, що виокремлюють українську спільноту серед інших.