Окремі аспекти нормативно-правового забезпечення соціокультурної реабілітації дітей-інвалідів в Україні

Abstract

Одним із найважливіших питань сучасності є питання дитячої інвалідності, що має загальнодержавне значення.За даними Міністерства охорони здоров’я України за період з 2015по 2017 рік, спостерігається тенденція зростання кількості дітей-інвалідів.За статистичними даними рівень чисельності дітей-інвалідів зросла з 151,1 тис.осіб у 2015 році до 156,1 тис. осіб. у 2017 році, а середній приріст за рік становить 1,58%. Наявність тяжких розладів здоров’я у дітей породжує соціальну ізоляцію та дезадаптацію дитини, яка обумовлена труднощами в спілкуванні та самообслуговуванні. Паралельно сім’ї що виховують дітей-інвалідів зіштовхуються з проблемами надбання дитиною професійних навичок та подолання психологічного бар’єру у спілкуванні.Одним із різновидів реабілітації дітей-інвалідів є соціокультурна реабілітація – це комплекс заходів, що спрямовані на розробку психологічних механізмів, що сприяють внутрішньому росту й розвитку дітей, і відповідно відновленню соціальної інтеграції дитини у суспільстві. Також, це процес, в що допомагає досягти участь дитини-інваліда у соціальній взаємодії та забезпечує необхідний рівень культурної компенсації дитини-інваліда. Незважаючи на досягнення сучасної медицини, медико-соціальна реабілітація дітей-інвалідів досі залишається питанням що потребує вдосконалення.