Жанрова парадигма та етноестетика романів у віршах Івана Козака

Abstract

У статті вперше розглянуто романи у віршах «Покута», «Прозріння», «Сповідь», «Віків передзвони» Івана Козака на жанровому рівні через етичну призму національного світогляду. Акцентовано на авторській самобутності художнього осмислення жанру – роман-трилогія у віршах, з уст краян а й болі серця – синкретизмі фольклору й літератури, суб‘єктивному узагальненні предківських звичаїв і традицій, нерозривному зв‘язку з етнічним духовним світом. Виокремлено елементи, які містять концептуальне структурно-ідейне значення (сповідь, обряди), з‘ясовано функції народнопоетичної символіки та фольклорних зраз- ків, розкрито драматичну історію буття закарпатців й усієї України: голод, безробіття, еміграція, тоталітарна дійсність та шляхи подолання «національних хвороб».

The article for the first time considers the novels in verses Atonement («Pokuta»), «Prophecy» («Prozrinnia»), Confession («Spovid»), The Ringing of Ages («Vikiv peredzvony») at the genre level in the ethical prism of the national outlook. The paper focuses on the author‘s originality of the artistic understanding of the genre: the novel-trilogy in verses given from the local people and about their heartaches as the syncretism of folklore and literature, the subjective generalization of the ancestral customs and traditions, inextricable links with the ethnic spiritual world. The author of the article singles out the elements of the conceptual structural and ideological meaning (confession, ceremonies), elucidates the functions of folk poetic symbols and folklore samples; there is the revealing of the dramatic history of the Transcarpathians and all Ukraine: hunger, unemployment, emigration, totalitarian reality and the ways to overcome «national diseases».