Антропонімія старочеських писемних пам'яток ділового стилю (на матеріалі пам’ятки «Listiny a zápisy Bělské o věcech městských i seldských z let 1345-1708»)

Abstract

У статті досліджено склад та динаміка вживання складених власних особових назв у чеській актовій мові XIV XVII ст. Статистичні дані розвідки засвідчили основні тенденції у розвитку старочеської антропонімії даного періоду: у ХV ст. з’явилася тенденція до стійкого збільшення дволексемних антропонімів, а XVII ст. стало точкою відліку у напрямку до закріплення їх у мовленнєвій практиці чехів, та поступового становлення національної чеської антропонімоформули. Найпоширенішою дволексемною моделлю іменування осіб з XVII ст. є особове ім’я + прізвисько