Археологічні дослідження Горянської ротонди

Abstract

Для вирішення кардинальних питань середньовічної історії Карпатського регіону важливим є дослідження пам’ятки у східній околиці міста Ужгород у мікрорайоні Горяни. У науковій літературі ця місцевість фігурує як ймовірне місце локалізації слов’янського городища – Унг. Зокрема, ця гіпотеза опирається на існування тут однієї з найдавніших кам’яних сакральних споруд Закарпаття – ротонди. Але до сьогодні вчені не одностайні у датуванні її зведення. Окремі дослідники відносять час будівництва до Х ст., але більшість все ж таки визначають її появу в межах XIІ-XIII ст. На жаль, у розпорядженні науковців немає безпосередніх писемних джерел стосовно часу спорудження храму. У такому разі, археологічні матеріали можуть стати основою для встановлення часу будівництва ротонди та визначення характеру діяльності людей навколо неї у наступні періоди. Відсутність у публікаціях конкретних матеріалів попередніх археологічних досліджень, а відповідно, необхідність їх отримання задля уточнення хронології та стратиграфії пам’ятки, спонукало археологічну експедицію Ужгородського національного університету розпочати подальші розкопки навколо Горянської ротонди. З цією метою, упродовж семи років (2007-2009, 2012-2014 та 2016 рр.), у різних частинах урочища були закладені ділянки загальною площею біля 700 м² (рис. 3). Суттєва її частина досліджувалась у 2016 році і безпосередньо біля стін церкви (рис. 4). У результаті проведених робіт вдалось зібрати вагому колекцію знахідок середньовічного та ранньомодерного часу. Аналіз цих матеріалів вказує, що будівництво ротонди може датуватись не раніше самого кінця ХІІI ст. або навіть першими роками XIV ст. Відомо, в цей час Ужанщина була у володінні роду Аби (1279-1317 рр.). З початком функціонування храму у його стін закладається кладовище, поховання на якому проводились щонайменше до кінця XVII ст. У подальшому значення церкви зростає. Як результат, близько середини XV ст. до ротонди було добудовано прямокутний готичний неф. Так ротонда стала вівтарною частиною храму. У цей же час, після добудови нефу, навколо церкви зводяться кам’яні стіни та невелика прямокутна споруда (дзвіниця ?), фундамент якої було виявлено зі східного боку церкви (рис. 4). Наприкінці XVII ст. зазначені стіни були розібрані. Сміливо можемо припустити, що ці архітектурні зміни пов’язані із діяльністю шляхетського роду Другетів, адже вони володіли Ужанщиною і поряд з ротондою стояв їхній укріплений палац (на відстані 80 м на північний-схід від церкви). Також, наприкінці XVII – на початку XVIII ст., до церкви була прибудована сакристія. Вона є найпізнішим приміщенням цієї пам’ятки. У 1912 році, під час реставраційних робіт, її східна стіна була знесена і зведена нова, ближче до нефу (рис. 4). Саме в результаті цих робіт церква набула сучасного вигляду.