Між диктатором і блазнем (драматургія Миколи Куліша у контексті світової драми абсурду)

Abstract

Автор статті, аналізуючи у філософсько-змістовому та художньому аспектах вершинні драми Миколи Куліша «Мина Мазайло» та «Народний Малахій», встановлює естетично-смислові перегуки і паралелі між творчістю українського драматурга та його польського сучасника сюрреаліста Станіслава Ігнаці Віткевича. Зокрема,в їх драмах спостерігається як споріднена тематика (деформація людської свідомості у тоталітарному суспільстві), так і риси стилістики (використання гротеску). Також у статті досліджуються певні посталюзії із творчістю Куліша у драматургії засновника європейської драми абсурду Ежена Іонеско:вивершення ідеї антигуманності тоталітаризму й комунікативні конфлікти.

The author, in analyzing the philosophical and semantic and artistic aspects of top dramas of Mykola Kulish "Myna Mazailo" and "Narodnyi Malakhii", sets the aesthetic and semantic persuasions and parallels between the work of Ukrainian playwright and his Polish contemporary surrealist Stanislav Ihnatsy Vitkevych. In particular, in their dramas it is observed as akin subjects (deformation of human consciousness in a totalitarian society) and lines of stylistics (use of grotesque). The article also explores specific post allusions with creativity of Kulish in dramatic art of the founder of the European drama of absurdity Ezhena Ionesko: ideas of antihumanity of totalitarianism and communicative conflicts. Key words: grotesque, surrealism, communicative conflict, the drama of the absurd.