Cпособи хірургічного лікування синдрому Mirizzi

Abstract

Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано результати лікування 8000 пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою в Закарпатській обласній клінічній лікарні імені Андрія Новака з 1997 по 2017 р. У 192 із цих пацієнтів спостерігали СВБН. Отже, частота виявлення СВБН становила 2,4%. Результати. При СМ І типу виконували холецистектомію із зашиванням широкої і короткої міхурової протоки, ІІ типу – холецистектомію «від дна» з висіченням норицевого ходу і зашиванням дефекту у загальній жовчній протоці (ЗЖП) на Т–подібній трубці, ІІІ типу – холецистектомію з пластикою ЗЖП залишками стінки жовчного міхура і зовнішнім дренуванням Т–подібною трубкою, IV типу – холецистектомію «від дна» із повним пересіченням ЗЖП. У 19 хворих із холедоходуоденальними норицями при СМ І типу виконали ендоскопічну папілофістулотомію із метою надійного дренування ЗЖП, евакуції конкрементів із неї і ліквідації внутрішнього отвору нориці. Висновки. Метою операції при СВБН є видалення жовчного міхура, забезпечення відтоку жовчі у просвіт травного каналу і пасажу хімусу по ньому. Якщо виявляють норицю у порожнистому органі, виконують її висічення з ушиванням отвору, в окремих спостереженнях застосовують резекційні способи ліквідації нориць.