Алгоритм дії колективного неусвідомленого в романі а. Франса «боги жадають»

Abstract

У запропонованій розвідці проаналізовано роман Анатоля Франса «Боги жадають» (“Les Dieux ont soif”, 1912) в аспекті архетипової критики з метою дослідження алгоритму дії колективного неусвідомленого в «політичній формі» (термін К.-Ґ. Юнґа), продемонстрованого автором у зображенні подій Великої французької революції 1789–1794 рр. Класична концепція Великої революції розглядала її як результат дії мас, що свідомо трансформують історичний процес, таким способом утверджуючи в пам’яті нації образ революції як баналізованої метафори прогресу. Нова парадигма інтерпретації Французької революції (середина 1960-х рр.) дегероїзує її образ, а его-історія акцентує увагу на проблемі екзистенційного усвідомлення подій. Проте ці питання вже давно були об’єктом дослідження психоаналітиків, філософів і письменників, про що свідчить роман «Боги жадають». А. Франс описує натхненну революційну масу парижан, в якій кожен окремий індивід не усвідомлює, що з ним відбувається, тобто, за Юнґом, перебуває під дією архетипів. Автор досліджує вияв у романі архетипів Рятівника, Героя, Дракона, Аніми – образів колективного неусвідомленого – і аналізує на прикладі образу головного героя Еваріста Гамлена архетипні образи, що диктуються моментом історії та визначаються матеріалом усвідомленого досвіду. Архетип Рятівника – архетипна ідея магічної особистості – спроектований народом на фігури лідерів революційного руху як гарантів захисту всіх завоювань і порятунку вітчизни; архетип Героя – на суддів Трубуналу; архетип Дракона – на ворогів Республіки; архетип Аніми – на образ Матері-вітчизни.

В статье проанализирован роман Анатоля Франса «Боги жаждут» с точки зрения архетипической критики с целью исследования алгоритма действия коллективного бессознательного в «политической форме» (термин К.-Г. Юнга), продемонстрированного автором в изображении событий Великой французской революции 1789–1794 гг. Классическая концепция Великой революции рассматривала ее как результат действий масс, сознательно трансформирующих исторический процесс, тем самым утверждая в памяти нации образ революции как банализированной метафоры прогресса. Новая парадигма интерпретации Французской революции (середина 1960-х гг.) дегероизирует ее образ, а эго-история акцентирует внимание на проблеме экзистенциального осмысления событий. Вообще, эти вопросы уже давно являлись объектом исследования психоаналитиков, философов и писателей, о чем свидетельствует роман «Боги жаждут». А. Франс описывает вдохновенную массу парижан, в которой каждый отдельный индивид не осознает того, что с ним происходит, то есть, по Юнгу, находится под действием архетипов. Автор статьи исследует проявление в романе архетипов Спасителя, Героя, Дракона, Анимы – образов коллективного бессознательного – и анализирует на примере образа главного героя Эвариста Гамлена архетипические образы, которые диктуются моментом истории и определяются материалом сознательного опыта. Архетип Спасителя – архетипическая идея магической личности – спроектирован народом на фигуры лидеров революционного движения как гарантов защиты всех завоеваний и спасения отчизны; архетип Героя – на судей Трибунала; архетип Дракона – на врагов Республики; архетип Анимы – на образ Матери-родины.

The proposed article analyzed Anatole France’s novel “The Gods Are Athirst” (“Les Dieux ont soif”, 1912) from the point of view of archetypal criticism for the purpose of studying the algorithm of collective unconscious in the “political form” (the term by K.-G. Jung) demonstrated by the author in the depiction of the events of the Great French Revolution of 1789–1794. The classical concept of the Great Revolution saw it as a result of the action of the masses, which deliberately transform the historical process, thus asserting in the memory of the nation the image of the revolution as a banal metaphor for progress. The new paradigm of interpretation of the French Revolution (mid-1960’s) degenerates its image, and its history focuses on the problem of existential awareness of history. However, these issues have long been the subject of the study of psychoanalysts, philosophers and writers, as evidenced by the novel “The Gods Are Athirst”. A. France described the inspirational revolutionary mass of the Parisians, in which each individual does not realize what is happening to him, that is, under Jung, is under the influence of archetypes. The author investigated the manifestations of the archetypes of the Savior, Hero, Dragon, Anima – the images of the collective unconscious – In the novel of the collective unconscious – and analyzed on example of the image of the protagonist Evarist Gamlena archetypal images that are determined by the material of a conscious experience and dictated by the moment of history. Archetype of the Rescuer – an archetypal idea of a magical personality – designed by the people on the figures of the leaders of the revolutionary movement as guarantors of the protection of all conquests and the salvation of the Motherland. The archetype of the Hero – on the judges of the Tribunal; Archetype of the Dragon – to the enemies of the Republic; Archetype Anima – to the image of the Motherland.