Тлумачення терміну "універбація" в сучасному мовознавстві

Abstract

Дериваційні процеси на основі синтаксичних словосполук є частими і тенденційними для різних стилів сучасної німецької мови, оскільки відповідають комунікативним потребам у лаконізації вислову і номінації різних, у т.ч. си- туативних референтів. У лінгвістичній літературі такі явища пов’язують з універбацією. Проте цей термін є нечітко окресленим та дискусійним, різниться в національних філологічних науках з огляду на відмінності словотвірних систем. Зважаючи на потребу в уточненні цієї термінної одиниці, зіставленні підходів до універбації в різних вчен- нях, у статті проведено аналіз поглядів на це явище, відмежування його від суміжних явищ, зокрема текстового словотворення та актів первинної номінації.

Derivational processes based on the syntactic word combinations are frequent and tendentious for different styles of modern German, as they meet the communicative needs for laconic expression and nomination of various, including situational, referents. In linguistic literature such phenomena are referred to as univerbation. However, this term being not clearly defined and controversial, differs in national philological sciences based on the difference in word formation systems. Taking into account the need for specifying this terminological unit and contrasting the approaches to univerbation in different theories, the article presents the analysis of the views of this phenomenon, its delineation from the adjacent phenomena, such as textual word formation and the acts of primary nomination.